Справа №592/4217/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Ольга Анатоліївна
Номер провадження 22-ц/788/1586/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 26
25 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн. і на користь держави судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Позивач у квітні 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 15 липня 1982 року по 31 березня 2011 року він перебував у трудових відносинах з ВАТ (нині ПАТ) «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», звільнений за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію.
Згідно акту №112 розслідування хронічного професійного захворювання від 05 грудня 2008 року йому встановлено професійне захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології ІІ ст. у фазі загострення. Емфізема легень ІІ ст. Легенева недостатність ІІ-ІІІ ст. Хронічне легеневе серце. СН І ст. Захворювання професійне.
Вібраційна хвороба від впливу комбінованої вібрації ІІ ступеню у формі вегетативно-сенсорно поліневропатії верхніх кінцівок з вираженими стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях з ангіоспазмами пальців рук, міофіброзом передпліч та плечового пояса, двосторонній плече-лопатковий периартроз, деформований остеоартроз ліктьових променевозап'ястних суглобів з порушенням функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне.
Нейросенсорна туговухість ІІ ст. професійного характеру (Основний діагноз).
Ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., СН І ст. ДЕП (посттравматична+гіпертонічна) ІІ ст. з лікворно венозною дисциркуляцією, вестибуло-атактичним синдромом. Розповсюджений остеохондроз хребта. Спондилоартроз попереково-кресцового відділу хребта, люмбалгія, 2-стороння катаракта Дюпюітрена. Супутній діагноз».
Згідно висновку МСЕК від 21 березня 2012 року, йому встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та ІІІ групу інвалідності.
Просив стягнути з відповідача на його користь 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку з професійним захворюванням.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушене право позивача на безпечні умови праці; у зв'язку з отриманням за час роботи у відповідача професійного захворювання позивач частково втратив професійну працездатність, в результаті чого зазнав моральних страждань.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 15 липня 1982 року по 31 березня 2011 року позивач працював у ВАТ (нині ПАТ) «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» (а.с.5-6).
Згідно повідомлення про професійне захворювання НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського НМУ від 19 листопада 2008 року форми П-3 та акту № 112 від 05 грудня 2008 року розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, у позивача було вперше встановлено професійне захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології ІІ ст. у фазі загострення. Емфізема легень ІІ ст. Легенева недостатність ІІ-ІІІ ст. Хронічне легеневе серце. СН І ст. Захворювання професійне.
Вібраційна хвороба від впливу комбінованої вібрації ІІ ступеню у формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вираженими стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях з ангіоспазмами пальців рук, міофіброзом передпліч та плечового пояса, двосторонній плече-лопатковий периартроз, деформований остеоартроз ліктьових променевозап'ястних суглобів з порушенням функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне.
Нейросенсорна туговухість ІІ ст. професійного характеру (Основний діагноз).
Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна зхвороба ІІ ст., СН І ст. ДЕП (посттравматична+гіпертонічна) ІІ ст. з лікворно венозною дисциркуляцією, вестибуло-атактичним синдромом. Розповсюджений остеохондроз хребта. Спондилоартроз попереково-кресцового відділу хребта, люмбалгія, 2-стороння катаракта Дюпюітрена. Супутній діагноз.
Згідно п. 16 акту розслідування хронічного професійного захворювання №112 від 05 грудня 2008 року професійне захворювання виникло за обставин: неефективне використання засобів індивідуального захисту, неефективність технологій (а.с.7 , 16).
Згідно акту огляду спеціалізованої фтизіатричної МСЕК м. Суми від 25 березня 2009 року позивачеві вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням та ІІІ групу інвалідності (а.с.29-36), а висновком МСЕК від 21 березня 2012 року підтверджена ІІІ група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (а.с.8).
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Ст. 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З названої норми права вбачається, що моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Місцевий суд правильно керувався положеннями ст. 237-1 КЗпП України та задовольнив позов про відшкодування моральної шкоди, так як характер професійного захворювання позивача дає підстави для висновку про те, що він морально страждає від його наслідків, внаслідок цих негативних обставин змінився спосіб його життя, від нього вимагаються додаткові зусилля для організації свого життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Рішення суду узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року, про те, що скасування відповідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо права застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, не порушило саме право громадян на відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдані фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Отже, суд вірно виходив із того, що завдана позивачу під час виконання ним трудових обов'язків моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок власника і з підстав, передбачених цивільним законодавством України.
Колегія суддів вважає, що позивач, відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, довів заподіяння йому моральної шкоди.
Не спростовують висновків суду і посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів, які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що позивач довів заподіяння йому моральної шкоди, оскільки, за наявності у нього вищезазначених професійних захворювань, це є очевидним і висновок суду з цього питання є безсумнівним.
Посилання в скарзі на те, що позивач був обізнаний про шкідливі умови праці і свідомо в них працював, не звільняючись з роботи, усвідомлюючи шкідливі наслідки для свого здоров'я, був повністю забезпечений засобами індивідуального захисту, які використовував неефективно, а тому це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за настання шкідливих для його здоров'я наслідків, не грунтуються на законі.
Колегія суддів вважає, що, враховуючи характер і обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок отриманих професійних захворювань, стан його здоров'я, а також виходячи з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», засад розумності, виваженості та справедливості, у суду першої інстанції були підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -