Справа № 265/3358/13-к
Провадження № 1-кп/265/155/13
26 липня 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Адамової Т.С.,
суддів - Гноєвого С.С., Копилової Л. В.,
при секретарі - Хайтуловій Я. В.,
за участю прокурора -Цехмістера А. В.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва Київської області, громадянина України, українця, із середньотехнічною освітою, не працюючого, в силу ст.. 89 КК України не судимого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, -
09 березня 2013 року приблизно о 22.20 годині, ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету навмисного, протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2, взяв з шухляди кухонного столу ніж та підійшовши до потерпілої ОСОБА_2, навмисно став наносити останній численні удари ножем в життєво-важливий орган - шию, а також ліве плече та передпліччя. У відповідь на ці дії ОСОБА_2 стала вчиняти опір ОСОБА_3 схопивши його за руку, в якій він тримав ніж, однак ОСОБА_3 намагаючись довести свій злочинний намір спрямований на протиправне заподіяння смерті до кінця та долаючи опір ОСОБА_2, намагаючись нанести їй ножем ще удари, спричинив різані рани лівої руки, якою ОСОБА_2 намагалась захиститися. В результаті навмисних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення в області лопаточно-ключичного трикутнику з пошкодженням лівої внутрішньої яремної вени, в під'язиковій області справа з пошкодженням трахеї, які відносяться як окремо так і разом у своєї сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечним для життя в момент спричинення, а також колото-різаної рани лівої срединно-ключично-сосцевидної області верхньої треті і середньої треті, в підщелепній області справа, в верхній треті плеча, середній та ніжній треті лівого передпліччя, лівої кісті в області першого пальця, які відносяться як окремо, так і в своєї сукупності до легких тілесних ушкоджень, які ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 внаслідок її опору, намагаючись довести свій злочинний намір спрямований на протиправне позбавлення життя - вбивство останньої, але свій злочинний намір не довів до кінця, з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 втекла від ОСОБА_3 та їй було надано своєчасну медичну допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину свою визнав повністю та пояснив, що 09 березня 2013 року він провів потерпілу на роботу до трамваю, а сам пішов до сусідки випивати. Біля 11.00 годині додому прийшла потерпіла, вона знаходилася у стані алкогольного сп'яніння. Спочатку вона постукала до сусідки, щоб їй відчинили двері, потім вони ще дома разом випили. Пізніше він зайняв у свідка ОСОБА_5 20 гривень, купив на них пляшку горілку та хліба. Прийшовши додому побачив, що потерпіла була у нетверезому стані і між ними почалася сварка. Він схопив ніж та став наносити вдари потерпілій в область шиї. Коли вона захотіла у туалет, він не пукав її, вона впала на підлогу, після чого він взяв її телефон та почав викликати швидку допомогу. Зазначив, що потерпіла не намагалася покинути квартиру, вона знаходилася на підлозі, коли він побачив кров, він самостійно припинив наносити вдари. У скоєному розкаюється, просить вибачення у потерпілої та просить суд суворо його не карати.
Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що 09 березня 2013 року ОСОБА_3 провів її на роботу до кута будинку. На роботі їй сказали, що можна йти додому. Тоді вони з подругами зібралися, випили та десь у 10.00 - 11.00 годині вона повернулася додому, вони посварилися з обвинуваченим, потім він пішов до сусідки. Коли ОСОБА_3 прийшов, вона спала. Опритомніла від того, що отримала вдар в шию, вона підскочила та сіла на диван, в неї фонтаном пішла кров. Коли вона закривала руками шию, він порізав їй руки. Вона прикрилася ковдрою та спитала його, за що це він зробив, а він у цей час сидів на підлозі та копирсався ножем у килимі. Вона хотіла взяти телефон, щоб викликати швидку, але він не давав їй цього зробити. Тоді вона почала проситися до туалету, щоб убігти з квартири. Коли вона відкрила вхідні двері, він намагався ще раз її вдарити по горлу, але у цей час йшов сусід ОСОБА_6, обвинувачений її штовхнув та вона впала. Після цього вона нічого не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 09 березня 2013 року біля 18.00 - 19.00 години до нього у квартиру постукався обвинувачений та попросив його піти до потерпілої та допомогти вирішити конфлікт. Прийшовши до квартири потерпілої, він бачив, що ОСОБА_2 сидить на дивані та стоїть недопита пляшка горілки. Потерпіла дуже ображала ОСОБА_3, він сказав їй, щоб вони не сварилися, а обвинуваченому сказав, щоб він більш до нього не приходив. Потім він пішов додому та ліг спати, більш у цей день він не бачив ні обвинуваченого, ні потерпілу. Зазначив, що у цей день він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, може чогось і не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що потерпіла є її матір'ю. Їй відомо, що її мати та обвинувачений поругалися, внаслідок чого останній вдарив її кілька разів ножем. Про те, що її мати знаходиться в реанімації, їй повідомили 10 березня 2013 року, про конкретні обставини події їй невідомо. Щодо характеристики своєї матері відмовилася від дачі показань, скориставшись ст.. 63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він живе на поверх вище, чим обвинувачений. У березні 2013 року, точну дату він не пам'ятає, біля 22.00 години, до нього прийшов ОСОБА_3 та сказав, що він зарізав ОСОБА_2, попросив йому допомогти винести її у карету швидкої допомоги. Коли він спустився, потерпілу намагалися винести ОСОБА_3 та два лікаря. Оскільки їм було дуже важко, далі потерпілу виносив він разом з ОСОБА_3. Потерпіла була у свідомості та уся у крові, рука була перебинтована. Після від'їзду швидкої допомоги обвинувачений залишився чекати міліцію. Зазначив, що ОСОБА_3 взагалі спокійний, врівноважений чоловік, з потерпілою вони часто сварилися. Він неодноразово пропонував обвинуваченому виселити потерпілу, оскільки в неї є родичі.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 09 березня 2013 року вранці ОСОБА_3 прийшов до неї у гості. Крім нього, до неї ще прийшли друзі, вони випивали. Обвинувачений знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Згодом у вікно постукала потерпіла, ОСОБА_3 відчинив їй двері та повернувся. Протягом дня обвинувачений кілька разів уходив та повертався, ввечері він прийшов зайняти 20 гривень, вона зайняла та він пішов, а вона лягла спати. Що сталося між обвинуваченим та потерпілою того дня, їй невідомо, наступного дня вона дізналася від батька про те, що ОСОБА_3 порізав ОСОБА_2. Зазначила, що раніше вони часто сварилися між собою, потерпіла дорікала обвинуваченого, що він не працює.
Згідно довідки № 350 КЛПУ «Міського наркологічного диспансеру міста Маріуполя» від 10 березня 2013 року при огляді ОСОБА_3 виявлена гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю.
Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 261 від 10 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_3 не страждав ніяким психічним захворюванням у момент здійснення інкримінованого йому діяння, якимось хронічним, психічним захворюванням також не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент здійснення інкримінованого йому діяння у тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру до нього не потребує.
Згідно до протоколу огляду місця події від 09 березня 2013 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено ніж кухонний, фрагмент шпалер, фрагмент наволочки та простирадла.
Згідно протоколу огляду від 10 березня 2013 року із прийомного відділення міської лікарні № 4 вилучено жіноче плаття темного кольору зі слідами бурого кольору, жіночий бюсгалтер бежевого кольору зі слідами бурого кольору.
Згідно протоколу огляду від 10 березня 2013 року на підставі письмової заяви ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 вилучено брюки та футболку з плямами речовини бурого кольору.
Згідно висновку експерта № 1192 від 13 березня 2013 в досліджених плямах на фрагменті шпалер, тканини, простирадла, наволочці, брюках та футболці, наданих на дослідження, знайдена кров людини, що містить антиген А, в деяких плямах з ізогемаглютиніном анти-В, яка могла належати як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3
Про проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3, останній відтворив обставини, за яких він наносив ножові поранення ОСОБА_2, про що свідчить протокол проведення слідчого експерименту від 10 березня 2013 року. Показання, дані ним у судовому засіданні, повністю узгоджуються з вказаним протоколом.
Про проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2, остання відтворила обставини, за яких ОСОБА_3 наносив їй ножові поранення, про що свідчить протокол проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2013 року. Показання, дані нею у судовому засіданні, повністю узгоджуються з вказаним протоколом.
Згідно висновку експерта від 23 квітня 2013 року № 250 виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень в області лопаточно-ключичного трикутника з ушкодженнями лівої внутрішньої яремної вени, в під'язикової області справа з пошкодженням трахеї, ставляться, як кожне окремо, так і у своїй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечним для життя в момент заподіяння. Колото-різані рани лівої серединно-ключично-соскоподібної області верхньої третини і середньої третини, в підщелепної області справа, в верхньої третини лівого плеча, середньої та нижньої третини лівого передпліччя, лівої кисті в області 1-го пальця ставляться, як кожне окремо так і в своїй сукупності до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, які вимагають для свого лікування понад 6-ти, але не більше 21-го дня. Всі вищевказані тілесні ушкодження утворилися від восьмикратної дії плоского колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, представлений на експертизу, можливо в строк і при обставинах, зазначених у постанові. Враховуючи характер і локалізацію наявних тілесних ушкоджень, вони могли утворитися за обставин, на які посилається потерпіла ОСОБА_2 і частково за обставин, на які посилається ОСОБА_3 при проведенні слідчих експериментів з їх участю.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого в частині того, що він самостійно припинив протиправні дії та не мав наміру вбивати потерпілу, за наступних підстав.
Згідно до п. 22 Постанови від 7 лютого 2003 року № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Зібраними доказами по справі встановлено, що обвинувачений наніс потерпілій, яка є жінкою, а отже, слабкіше його, ряд ударів ножем у життєво-важливі органи, а саме: в область лопаточно-ключичного трикутника з ушкодженнями лівої внутрішньої яремної вени, в під'язикову область справа з пошкодженням трахеї. При цьому потерпіла втратила багато крові та перебувала у непритомному стані після отриманих ушкоджень, і лише вчасне надання допомоги ОСОБА_2 унеможливило настання її смерті.
Враховуючи те, що обвинувачений наносив ножові поранення потерпілій, усвідомлюючи при цьому свої дії, враховуючи показання потерпілої, яка вказувала, що ОСОБА_3 напав на неї раптово, та наніс численні удари в область шиї, а потім долаючи опір та намагаючись нанести їй ножем ще удари, спричинив різані рани лівої руки, суд вважає, що зазначені обставини свідчать саме про умисел обвинуваченого на спричинення смерті потерпілій.
Відповідно до п. 4 Постанови від 7 лютого 2003 року № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» якщо відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити.
Враховуючи, що потерпіла особа від злочину значно поступається ОСОБА_3 у фізичній силі, враховуючи різницю у віці, неспроможність потерпілої відбити напад обвинуваченого, суд вважає, що обвинувачений лише, пересвідчившись, що ОСОБА_2 не чинить йому опору, вважаючи, що він виконав усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, припинив завдання тілесних ушкоджень потерпілій.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у сукупності, суд вважає встановленим, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого у його вчиненні доведена в повному обсязі, та він повинен нести кримінальну відповідальність за ст. 15 ч. 2, ч.1 ст. 115 КК України, оскільки ОСОБА_3 скоїв закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив особливо тяжкий злочин, не працює, в силу ст.. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, а також суд враховує і обставини справи що пом"якшують і обтяжують його покарання.
До пом'якшуючих обставин суд відносить: повне визнання своєї вини обвинуваченим та щире каяття.
Обставиною, що обтяжує призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.
Враховуючи зазначені обставини в сукупності, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, за передбачене кримінальне правопорушення, при цьому суд не знаходить підстав для застосування до винного ст. 69 КК України.
У справі заявлено цивільний позов прокурора про відшкодування в дохід держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 8188 гривень 24 копійки, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно до положень ст.. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування в доход держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 8188 гривень 24 копійки, визнав повністю.
Таким чином, поданий у відповідності зі ст. 128 КПК України позов прокурора підлягає задоволенню, а вказана у позові сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 у повному обсязі.
Речові докази: халат та бюстгальтер потерпілої ОСОБА_2, ніж, фрагмент шпалер, фрагмент наволочки, фрагмент простирадла, фрагмент тканини, футболку та брюки, передані на зберігання в камеру схову Орджонікідзевського РВ, - підлягають знищенню.
На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави в особі експертного закладу витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 195 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з відбуванням покарання в установі закритого типу.
Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Маріупольської міської ради грошові кошти за лікування потерпілої ОСОБА_2 у сумі 8188 гривень 24 копійки, які зарахувати на р/р НОМЕР_1, код платежу 24060300, одержувач - місцевий бюджет Орджонікідзевського району, ЗКПО 37989721, банк ГУ ДКСУ в місті Маріуполі Донецької області, МФО 834016
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі сектору ТКЗР Маріупольського МУ НДЕЦК при ГУМВС України в Донецькій області кошти за проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 195 гривень 60 копійок.
Речові докази: халат та бюстгальтер потерпілої ОСОБА_2, ніж, фрагмент шпалер, фрагмент наволочки, фрагмент простирадла, фрагмент тканини, футболку та брюки, передані на зберігання в камеру схову Орджонікідзевського РВ, - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Адамова Т. С.
судді Гноєвий С.С.
Копилова Л. В.