№ справа:116/1898/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Паніна Павліна Євгенівна
№ провадження:11-кп/190/377/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Скляров В. М.
"25" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Скляров В.М.,
Суддів -Капустіної Л.П., Кордика С.В.,
при секретарі -Василенко Я.,
за участю прокурора - Виноградова С.В.,
обвинуваченогоОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі кримінальне провадження № 12012130410000041 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Партизанське Сімферопольського району, громадянина України, маючого неповну середню освіту, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 07.09.1999 року Центральним районним судом м.Сімферополя АР Крим за ч.3 ст.140, ч.2 ст.141 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.08.2001 року умовно-достроково постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя на підставі ст.6 Закону України «Про амністію», невідбутий строк 1 рік,
засуджено за ч.4 ст.187 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за ч.2 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Стягнуто з ОСОБА_7 в доход держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 98,25 грн.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7, будучі раніше судимим 07.09.1999 року за ч.3 ст.140, ч.2 ст.141 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, маючи непогашену судимість, в лютому 2003 року з метою вчинення особливо тяжкого злочину із застосуванням холодної зброї організував стійке об'єднання осіб у складі з вже засудженими ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_10 та невстановленої слідством особи, для реалізації єдиного злочинного плану з розподілом функцій учасників групи.
Як організатор і лідер злочинної групи, ОСОБА_7 направляв її діяльність на досягнення єдиного злочинного результату, забезпечував членів організованої групи знаряддям для скоєння злочину, а саме: кастетами. ОСОБА_7, як організатор злочинної групи розподіляв ролі між учасниками групи, давав вказівки ОСОБА_19 ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо планованого ним злочину, контролював виконання встановлених ним правил поведінки між членами групи, визначав їх функції в залежності від здібностей і необхідності вирішення конкретних завдань.
Так, згідно заздалегідь розробленому плану, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа 14.04.2003 року приблизно о 20:00 годині на автомобілі ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 прибули в АДРЕСА_2, де, перебуваючи поблизу даного домоволодіння, стали очікувати потерпілого ОСОБА_14 з метою розбійного нападу на останнього і заволодіння його майном. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_14 14.04.2003 року у вказане місце не прибув, організована група під керівництвом ОСОБА_7 в складі ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_10 вирішила продовжити свій злочинний умисел на наступний день - 15.04.2003 року, а невстановлена слідством особа добровільно відмовилась від участі в злочинній діяльності організованої групи. В результаті чого ОСОБА_7 зробив заміну колишнього учасника на ОСОБА_12, поставивши останнього у курс діяльності організованої групи.
15.04.2003 року ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_10 ОСОБА_8, діючи спільно і згуртовано за заздалегідь розробленому плану, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, приблизно о 19:00 годині на автомобілі ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_8, прибули в с.Лозове Сімферопольського району, де на автодорозі Сімферополь-Ялта залишили ОСОБА_8 з метою спостереження за навколишнім оточенням і своєчасного попередження про появу об'єкта нападу, домовившись підтримувати з ним зв'язок за мобільним телефоном. Після чого спрямували на вул. Молодіжну в с. Лозове, де відповідно до розподілених між собою ролей, приготувавши знаряддя злочину у вигляді металевих кастетів, підійшли до будинку АДРЕСА_2 та стали очікувати потерпілого ОСОБА_14 з метою розбійного нападу на останнього і заволодіння його майном. Приблизно в 21 годин 15 хвилин цього ж дня, дочекавшись автомобіль ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_15, у якому знаходився потерпілий ОСОБА_14, зазначені особи, реалізуючи свій злочинний намір, скоїли розбійний напад з застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого.
Так, дочекавшись повної зупинки транспортного засобу, ОСОБА_19 і ОСОБА_12, підбігши до водія зазначеного автомобіля - ОСОБА_15, з метою придушити волю останнього до опору, стали наносити йому удари металевим кастетом, кулаками рук по обличчю і тілу, в той же час ОСОБА_10 і ОСОБА_7 також з метою придушити волю до опору потерпілого ОСОБА_14, який перебував у якості пасажира в автомобілі, стали наносити йому удари металевим кастетом, кулаками рук по обличчю і тілу, після чого відкрито викрали сумку з грошима в сумі 33000 гривень, 3000 Євро (еквівалентно 17250 гривень), 2500 доларів США (еквівалентно 13325 гривень), що належать ОСОБА_16, чим заподіяли потерпілому збитки в особливо великих розмірах на загальну суму 63575 грн.
15.04.2003 року, приблизно о 21:00 годині ОСОБА_7, перебуваючи на вулиці Молодіжній в с. Лозове Сімферопольського району, з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14, збув ОСОБА_10 іОСОБА_19 два металевих кастета, які згідно висновку експерта № 041 від 11.04.2003 року є ударно-розбивною холодною зброєю, виготовленою по типу кастета саморобним способом, та використовувалися останніми для придушення волі потерпілих і нанесення їм тілесних ушкоджень при розбійному нападі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання. Апелянт зазначає про те, що покарання призначене йому судом не відповідає його особі і обставинам справи. Зазначає, що судом не враховано, що він відшкодував шкоду і до нього з боку потерпілих претензій не має. Крім того, ОСОБА_7 зазначає про те, що в нього матір-пенсіонерка, яка тяжко хворіє і потребує догляду; з моменту вчинення злочину вже пройшло понад десять років і за цей час він став на шлях виправлення, досяг успіхів, в нього появилась сім'я.
Заслухавши доповідь судді, апелянта ОСОБА_7, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, обсудивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового засідання, обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину. Суд, у відповідності з вимогами ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не заперечуються, роз'яснив наслідки такого розгляду провадження, тому обвинувачений позбавлений права оскаржити ці обставини.
Як убачається з вироку суду і матеріалів провадження, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини і правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7, що не заперечується апелянтом.
Міра покарання ОСОБА_7 призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних про його особу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання пов'язаного з позбавленням волі.
Так, при вивченні даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, злочин вчинив із застосуванням холодної зброї в складі організованої групи, яку сам організував і був її лідером, на час вчинення злочину негативно характеризувався за місцем проживання, майже десять років з дня вчинення злочину знаходився у розшуку.
Разом з тим, суд врахував обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому.
Таким чином, ступень тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 злочинів, всі обставини провадження у сукупності з даними, які його характеризують, що у повному обсязі було враховано судом першої інстанції, дозволяють колегії суддів зробити висновок про те, що покарання, призначене ОСОБА_7, відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним и достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
Скляров В.М. Капустіна Л.П. Кордик С.В.