№ справи:121/2954/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.
№ провадження:22-ц/190/4384/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.
"15" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Курської А.Г.
суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року, -
04 квітня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю.
11 квітня 2013 року уточнили позовні вимоги і просили усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідачів перенести металевий паркан, встановлений відповідачами на при будинковій території буд. АДРЕСА_1, на 3,25 п.м., на протязі 23 п.м. (звільнив 78 кв.м.) від будови літ. «З» в бік будинку АДРЕСА_2, а також зобов'язати відповідачів (власників кв. 19, кв. 20) паркувати автомобілі на своїй прибудиноковій території будинку АДРЕСА_2.
Позовна заява мотивована тим, що позивачі є співвласниками будинку АДРЕСА_1. З 2003 року будинок переданий в управління Обєднання співвласників квартир «Кедр». В 2006 році ОСОБА_4, разом із ОСОБА_5 підписали протокол зборів мешканців Обєднання, відмовившись від права власності на зазначене домоволодіння, отже вони повинні використовувати виключно прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2, що належить їм на праві власності. Фактично ОСОБА_4 незаконно зайняв земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні позивачів, крім того, частина прибудинкової території зайнята під паркування автомобілів.
Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити певні дії закрито, у зв'язку з тим, що у судовому засіданні судом було винесено на обговорення питання щодо можливості закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_5, оскільки відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, відповідачка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про його скасування, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення помилково не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 379, 382, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 42, 71 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ДБН 360-92**.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника КП РЕО № 3, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, визнає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтями 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності на засадах змагальності.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується, оскільки вони не суперечать нормам матеріального та процесуального права ст.ст. 369, 382, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212 ЦПК України.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на праві власності належить ? частки будинку АДРЕСА_2. Згідно із Державним актом від 09 червня 2008 року йому належить земельна ділянка площею 0,0448 га, за цільовим призначенням: «будівництво та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка)» (а.с. 66, 67), а також за цією ж адресою йому належить і квартира № 19 в будинку АДРЕСА_1, позивачам квартири № 18 і № 21, а ОСОБА_5 кв. № 20.
За таких підстав, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 як власник має право користування земельною ділянкою, що належить йому на праві власності (з прибудинкової території домоволодіння АДРЕСА_2) та прибудинкової території домоволодіння АДРЕСА_1, де знаходитися його квартира № 19.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як убачається з рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2005 року по справі № 2-20/11934-2005, виділ з домоволодіння АДРЕСА_1 окремих літер не здійснювався, виділ окремих літер взагалі є неможливим. Таким чином, багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 є єдиним цілісним комплексом, утвореним єдиною земельною ділянкою, в одному житловому комплексі - домоволодіння АДРЕСА_1, було створено в порушення закону два об'єднання шляхом фактичного поділу домоволодіння на літери.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 29 серпня 2005 року визнано недійсною державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників квартир «Кедр», АДРЕСА_1, визнано також недійсним запис про проведення державної реєстрації цього Об'єднання, до того ж юридичну особу було припинено.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради від 28 грудня 2006 року № 2138, жилий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та надвірні побудови літ. «М», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «Ф» поставлено на баланс КП ЯМР РЕО № 3 на праві повного господарського ведення. Фонд комунального майна Ялтинської міської ради вніс відповідні зміни в реєстр комунальної власності. Передача на баланс КП ЯМР РЕО № 3 зазначеного будинку в м. Ялта здійснено для забезпечення ефективного використання жилої будівлі і квартир, що знаходяться в домоволодінні, забезпечення збереження житлового фонду, організації утримання домоволодіння та прибудинкової території, технічного обслуговування будови, у зв'язку з тим, що ОСК «Кедр» не в змозі був виконати вищезазначені функції, у зв'язку з визнанням об'єднання незаконним (а.с. 62, 70, 71).
Доводи ОСОБА_1 про те, що до цього часу ОСК «Кедр» не ліквідовано, як юридична особа, а тому суд першої інстанції мав приймати до уваги її інтереси не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки позивачі на протязі всього розгляду справи не заявляли клопотань про залучення до участі у справі зазначеної юридичної особи, а відповідачі стверджували, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2010 року визнано, що ОСК «Кедр» не було ліквідовано в передбаченому законом порядку, у зв'язку з навмисним не внесенням його ліквідатором ОСОБА_1. відповідних записів до ЄДРПОУ (а.с. 41-45).
За таких підстав, судова колегія визнає необґрунтованими доводи ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах і в інтересах позивачів-фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про те, що на зведення паркану ні співвласники будинку - позивачі, ні ОСК «Кедр», відповідачеві ОСОБА_4 згоди не давали, а тому його зведено самочинно, а також про те, що ним таємно від інших складено план прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 площею 526 кв.м. і цим фактично самовільно зайнято земельну ділянку.
Судова колегія вважає, що позивачі на засадах змагальності не довели порушення своїх прав на користування прибудинковою територією, площею заявленою в позові, оскільки ними не надано доказів з числа перелічених у ст.ст. 57-61 ЦПК України, не заявлено клопотань про проведення відповідних експертиз, а надані розрахунки про те, що відповідачі разом можуть претендувати лише на 339 кв.м. з прибудинкової території, яка складає 942 кв.м., нічим об'єктивно не підтверджено, а тому ґрунтуються на припущеннях.
Заявляючи вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання перенести металевий паркан, встановлений відповідачем ОСОБА_4 з належної позивачам прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, на 3,25 п.м., на протязі 23 п.м. (шляхом звільнення 78 кв.м.) від будівлі літ. «З» в напрямі будинку АДРЕСА_2, позивачі не надали суду достатньо обґрунтованих доказів про законність зведення будівлі (літньої кухні) літ. «З», на захист прав якої, зокрема, заявлено позов.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 надав колегії суддів копію рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 07 березня 2006 року по цивільній справі № 2-958/06 за позовом прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Ялтинської міської Ради до ОСОБА_1, треті особи - Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради про знесення самовільно збудованої ОСОБА_1. будівлі літ. «З» (літньої кухні), за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язання ОСОБА_1 в місячний термін знести цю самовільну будівлю, з приведенням будівлі в попередній стан по плану БТІ.
Зазначеним рішенням суду позов прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Ялтинської міської Ради задоволено частково. Вирішено знести у місячний термін самовільно збудовану ОСОБА_1. будівлю - літ. «З» за зазначеною адресою. В іншій частині у позові відмовлено (а.с. 102).
Разом з цим, ОСОБА_4 надав колегії суддів копію ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 26 вересня 2006 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 07 березня 2006 року відхилено, а рішення суду залишено без змін (а.с. 103-104).
Отже, обставини встановлені у цих судових рішеннях відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї цивільної справи, оскільки в ній бере участь особа, ОСОБА_1, щодо якого встановлені ці обставини.
Доводи ОСОБА_1 про те, що зазначена будівля до цього часу остаточно не знесена, не приймається судовою колегією до уваги як підстава для захисту його прав на цю будівлю, статус якої був і залишається самочинною.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно захопили собі територію позивачів для зупинки від чотирьох до восьми своїх автомобілів під вікнами його квартири та не дозволяють решті співвласникам будинку АДРЕСА_1 ставити свої автомобілі, що призвело до збитків цим особам у декілька сот тисяч гривень, також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 28 травня 2013 року закрито на підставі ст. 205 ЦПК України, у зв'язку зі смертю відповідачки (а.с. 75).
Зазначена ухвала суду сторонами не оскаржена до цього часу. До інших відповідачів позов не заявлено і клопотань про збільшення кола відповідачів від позивачів не надходило. А з власної ініціативи суд не вправі був залучати будь-кого, як відповідачів у справі (ч. 1 ст. 33 ЦПК України).
Що стосується відповідача ОСОБА_4, то в цій частині позовні вимоги він також не визнає і зазначив, що автомобілі у такій кількості йому не належать, автостоянку на прибудинковій території спірного будинку він не облаштовував, а якщо і ставить свій автотранспорт, то тимчасово і не під вікнами позивача ОСОБА_1
Крім цього, відповідач ОСОБА_4 пояснив, що паркан ним поставлено по межі, яку встановлено землевпорядною організацією на місцевості, відповідно до державного акту на земельну ділянку.
Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 28 травня 2013 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: