"16" травня 2013 р. справа № 1170/2а-5376/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.
без представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 1170/2а-5376/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто"
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" (далі - ТОВ "Велес-Авто", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Світловодська ОДПІ) від 05.12.2011 р. № 0001292300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11338 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки під час перевірки відповідачем не перевірені регістри податкового та бухгалтерського обліку, не досліджено жодного первинного документу, не перевірено платежі за послуги, не вивчено зміст договірних відносин позивача з ПП ВКФ „Украгропродукт". У листопаді 2010 року господарські операції позивача з ПП ВКФ „Украгропродукт" носили реальний характер, послуги по наданню транспортного експедирування по доставці жмиха соняшникового, соняшника та муки м'ясокістної фактично придбані позивачем, оформлені відповідним договором, актами здачі-прийняття робіт (послуг), податковими накладними, рахунками-фактурою, товарно-транспортними накладними, має місце факт повного розрахунку позивача за отримані послуги перерахуванням коштів згідно платіжних доручень.
Позивач вважає безпідставними висновки Світловодської ОДПІ щодо заниження позивачем податку на додану вартість з огляду на встановлену в ході перевірки неможливість фактичного здійснення ПП ВКФ „Украгропродукт" господарських операцій через відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Крім того, на думку позивача, органи державної податкової служби можуть виключно у судовому порядку доводити недійсність правочинів, що, на їх думку, укладені платниками податків з метою, яка завідомо суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. у справі № 1170/2а-5376/11 (суддя Мирошниченко В. С.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що ПП ВКФ "Украгропродукт" станом на час укладення договору з позивачем було платником податку на додану вартість та мало право складати первинні документи відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», факт придбання позивачем у ПП ВКФ "Украгропродукт" послуг транспортного експедирування підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Не погодившись з постановою суду, Світловодською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 1170/2а-5376/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував безтоварності операцій позивача з контрагентом, протиправної діяльності контрагента позивача, висновків акту перевірки.
ТОВ "Велес-Авто" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи, що Кіровоградський окружний адміністративний суд правильно встановив всі обставини справи та ухвалив 16.02.2012 р. постанову по справі № 1170/2а-5376/11 з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання представники сторін не з'явились , направили в справу повідомлення про розгляд справи за відсутності представників.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Обставини, пов'язані з проведенням Світловодською ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Велес-Авто" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Украгропродукт» за листопад 2010 року (акт перевірки № 307/2300/36983753 від 22.11.2011р., т.1, а. с.7-13), встановлені під час цих перевірок порушення вимог ст.198.2, ст.198.3 ПК України, ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.
Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.
Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого Товариством в ціні придбання у ПП ВКФ "Украгропродукт" послуг з експедирування згідно нікчемного правочину.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Світловодської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ТОВ "Велес-Авто" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 29/10-1 від 29.10.2010 р. з ПП ВКФ «Украгропродукт» (Експедитор), згідно умов якого Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта виконати послуги, пов'язані з супроводженням вантажу Клієнта, а саме: оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, сплата зборів та витрат, покладених на Клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення.(т.1, а.с.198-200).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 Договору та закінчується 30 листопада 2010 року.
Відповідно до визначення, наведеному у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.
Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, суду не надані.
Згідно довідки з ЄДРПОУ, вид діяльності ТОВ «Велес-Авто» за КВЕД: 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.11.0 Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.51.0 Оптова торгівля паливом.(т.1, а. с.191).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Велес-Авто» було Виконавцем щодо надання транспортних послуг по перевезенню соняшника, жмиха соняшника, муки м'ясокостної Замовнику - ТФ ВАТ «Миронівський ЗВКК», по перевезенню соняшника Замовнику - ТОВ «Катеринопільський елеватор», доказом чого є надані позивачем копії первинних документів по відносинам з ТФ ВАТ «Миронівський ЗВКК» податкових накладних (т.1, а.с.28, 39, 47, 58, 67, 79, 86, 96, 101, 108, 124); рахунків-фактур (т.1, а.с.26, 37, 45, 56, 66, 77, 84, 94, 99, 106, 122), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т., а.с.27, 34, 38, 46, 57, 68, 78, 85, 95, 100, 107, 123), товарно-транспортних накладних (т.1, а. с.29-32, 36, 40-44, 48-55, 59-65, 69-76, 80-83, 87-93, 97-98, 102-105, 109-121, 125-135); по ТОВ «Катеринопільський елеватор»: податкових накладних, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а. с.20, 35, 18, 33, 19, 34), що свідчить про використання експедиторських послуг, отриманих від ПП ВКФ "Украгропродукт", у власній господарській діяльності позивача.
Так, експедиторські послуги надавались позивачу в листопаді 2010 р., на території України, по доставці жмиха соняшникового, соняшника та муки м'ясокісткової, перевезення вантажу відбувалось автотранспортом ТОВ «Велес-Авто» (Клієнта), про що свідчать договори оренди транспортних засобів від 2010 р. (т.1, а. с.151-167).
Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції, а саме: накази про відрядження експедиторів до ТОВ «Велес-Авто» від 01.11.2010 р., прийнятих директором ПП ВКФ «Украгропродукт» (т.1, а. с.201-204), наказ директора ПП ВКФ «Украгропродукт» від 01.11.2010 р. № 35 на виконання програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань, згідно якого наказав експедиціювання здійснювати по затвердженим маршрутам: МЗВКК Миронівна-Таврійськ; Рокита-МЗВКК Миронівна, Меліоративне-Катеринопіль, ЗАО Дружба народів АР Крим-Таврійськ та відповідно до затвердженого графіка перевезень (т.1, а. с.205), акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаних послуг, податкові накладні (т.1 а.с.219, 216, 213, 220, 214, 217, 218, 215, 212, 231-233).
Також акт перевірки не містить доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Позиція скаржника ґрунтується на тому, що Управлінням податкового контролю юридичних осіб Світловодської ОДПІ отримано висновок (вх. № 9626/7/26-27 від 10.10.2011) від ВПМ Олександрійської ОДПІ по ПП ВКФ "Украгропродукт" (код ЄДРПОУ 24715910), в якому зазначено, що ВПМ Олександрійської ОДПІ провів комплекс заходів для встановлення місцезнаходження ПП ВКФ "Украгропродукт" (код ЄДРПОУ 24715910) та збору доказової бази щодо фіктивності даного підприємства з метою руйнування схем ухилення від сплати податків та штучного формування податкового кредиту підприємствам «вигодонабувачам». В результаті перевірки зроблені висновки, що ПП ВКФ "Украгропродукт" (код ЄДРПОУ 24715910) має ознаки фіктивності та в діяльності даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності. ТОВ «Велес-Авто» є наступним контрагентом, що знаходиться на обліку у Світловодській ОДПІ по взаємовідносинам з ПП ВКФ "Украгропродукт" (код ЄДРПОУ 24715910).
При проведенні перевірки позивача встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та, як наслідок, «…у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю».
З наведеного податковим органом зроблено висновок про те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.
Як зазначено вище, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вищевказаний правочин щодо експедирування.
Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.
Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.
Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.
Тим більш, відповідачу відповідно до покладених на нього чинним законодавством України функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.
Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
До того ж посилання податкового органу на порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України є неправомірним, оскільки господарська операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку у листопаді 2010 року, тобто до 01.01.2011 р. - дати набрання чинності Податковим кодексом України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.12.2011 р. № 0001292300, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11338 грн. (т.1, а. с.6).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. у справі № 1170/2а-5376/11 залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. у справі № 1170/2а-5376/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко