"10" липня 2013 р. м. Київ К/9991/43285/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до військової частини А4009 про стягнення грошової компенсації замість речового майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, -
В липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4009, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити виплату невиплаченої грошової компенсації замість речового майна, в розмірі 4287 грн. 60 коп.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року позов задоволено, стягнуто з військової частини А4009 на користь ОСОБА_4 4287 грн. 60 коп. грошової компенсації замість речового майна.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав, з огляду на наступне.
Так, судами попередніх інстанції встановлено, що наказом командира військової частини А 4009 №316 від 30 грудня 2005 року позивача звільнено з військової служби у запас, з правом носіння військової форми одягу.
Згідно довідки № 59 від 30 грудня 2005 року позивачу належить одержати грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі на суму 4 287,60 гривень.
Держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію вказаної норми Закону призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (Закон набув чинності з 11 березня 2000 року).
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції до 01 січня 2007 року), якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.
Таким чином, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено в запас 30 грудня 2005 року, а речове майно ним не отримане в період коли ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була зупинена.
Проте за захистом свого права на отримання з 2005 року грошової компенсації за неотримане речове майно позивач звернувся до суду лише 16 липня 2009 року.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в поновленні строку звернення до суду, визнавши неповажною причину пропуску строку, та з урахуванням положень статей 99, 100 КАС України відмовив в задоволені позовних вимог позивача у зв'язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення, яким виправлені помилки, допущені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В. В. Малинін