"22" липня 2013 р. м. Київ К/800/34849/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011
у справі № 2-а-4182/10/0270
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0000662301/0 та №0000672301/0.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000662301/0 від 8.10.2010, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 скасовано в частині відмови у задоволенні позову. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ від 08.10.2010 №0000672301/0. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Жмеринська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції - задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 - скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та відмовлено в цій частині. В іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 13.06.2013 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
В судове засідання з'явивсь представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2008 по 30.06.2010, складено акт №901/17/НОМЕР_1 від 01.10.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", та п. 9.4 ст. 9, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На думку податкового органу, позивач, порушивши вимоги ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" та ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", перевищив гранично допустиму суму виручки (500000 грн.), яка надійшла на його розрахунковий рахунок від здійснення підприємницької діяльності в сумі 506129,68 грн., що позбавляє його права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в результаті чого, позивачем занижено валові доходи в сумі 439661,50 грн., в т.ч. за 2009 рік на суму 99411,95 грн. та за 2010 рік 340249,55 грн.
Крім того, актом перевірки зафіксоване порушення п.9.3, п.9.4 ст.9, пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, встановлено, що отримавши виручку в сумі 506129,68 грн., в період з 01.11.2009 по 30.06.2010 позивач занизив податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 82993,36 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем 08.10.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000662301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 49461,92 грн.;
- №0000672301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123978 грн. 62 коп., у т.ч. 82993,36 грн. основний платіж та 40985,26 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662301/0, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган за базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб взяв валовий дохід позивача у загальній сумі 439661,50 грн., в яку враховано як кошти отримані підприємцем від Довірителя на закупівлю молока так і кошти, визначені як його винагорода за надані послуги.
Натомість, в даному випадку базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб, на відмінну від податку на додану вартість, є не вся виручка, що отримана підприємцем на розрахунковий рахунок чи в касу, а той дохід, що отриманий ним від продажу товарів, надання послуг, чи виконання робіт, тобто ті кошти, що є його власністю та якими він розпоряджається на власний розсуд.
Так, відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідно до розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92.
Згідно зі статті 13 вказаного Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
При цьому, в п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що базою оподаткування для визначення податку з доходів фізичних осіб від здійснення позивачем підприємницької діяльності має бути лише сума коштів, отримана ним в якості винагороди за послуги, пов'язані з закупівлею молока для ВАТ «Літинський молочний завод».
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 08.10.2010, то колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування даного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
В абз. 5 ст. 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно зі статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Матеріали справи свідчать, що позивач згідно договорів доручення №5 від 01.01.2009 та №1 від 30.12.2009, укладених з ВАТ "Літинський молочний завод", як платник єдиного податку здійснював діяльність по закупівлі молока та забезпечував його передачу довірителю за винагороду, не набуваючи при цьому права власності на придбане молоко.
В період з 01.01.2009 по 07.10.2009 від надання послуг по закупівлі молока у населення від імені довірителя ВАТ "Літинський молочний завод", позивач задекларував суми винагород за надання таких послуг, які складають 99802,73 грн. в 2009 році та 67799,80 грн. в І півріччі 2010 року.
Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, кошти, які надходили на рахунки позивача за реалізацію товару, здійснену на виконання договорів доручення за дорученням довірителя, не є виручкою позивача у розумінні статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки в силу правової природи договору доручення (статті 1000, 1006, 1007 Цивільного кодексу України), такі кошти не є власністю повіреного, у в'язку з чим підлягають обов'язковій передачі довірителю, за дорученням і за рахунок якого повірений вчиняє певні правочини.
До виручки позивача (повіреного), можуть бути віднесені лише суми, фактично отримані ним на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу послуг, тобто, винагорода, яка сплачена позивачем за виконані послуги.
За наведених обставин, оскільки позивач не перевищив, встановленого Указом, обсягу виручки від реалізації товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у позивача не виникло обов'язку з переходу на загальну систему оподаткування, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 № 0000672301/0.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль