"25" липня 2013 р. м. Київ К/9991/29/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними дій, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними дій щодо знищення у 1993 році обліково - характеризуючих матеріалів щодо ОСОБА_4 у відповідності до наказу МВС СРСР № 172-1988.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У касаційній скарзі, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю позивача - ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження. У період з 01 грудня 1952 року по 23 грудня 1963 року ОСОБА_4 працювала на посаді охоронця у Відділі охорони УООП Київського обласного виконавчого комітету та була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію. 02 липня 1964 року ОСОБА_4 зарахована на посаду охоронця в Жовтневому відділі охорони, а з 01 лютого 1965 року - переведена до Києво - Святошинського відділу охорони. 09 квітня 1987 року ОСОБА_4 була звільнена із займаної посади за власним бажанням, про що свідчить наказ відділу позавідомчої охорони при Києво - Святошинського РУВД від 07 квітня 1987 року № 56-к.
З метою отримання інформації щодо матері, позивач звернувся до ГУ МВС України у Київській області із відповідним запитом. Листом ГУ МВС України у Київській області від 23 квітня 2009 року № 31 Р-84 позивачу була надана відповідь про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно працювала з 02 липня 1964 року 09 квітня 1987 року охоронцем в Управлінні позавідомчої охорони при УВС Київської області, однак, обліково - характеризуючи матеріали відносно неї не збереглися, та на підставі наказу МВС СРСР №172-1988 були знищені в 1993 році.
Відповідно до статті 343 наказу МВС СРСР «Про затвердження Переліку документів, що утворюються під час діяльності органів внутрішніх справ, закладів, підприємств і організацій системи МВС СРСР, з визначенням строків зберігання та Типової номенклатури справ міськрайорганів внутрішніх справ», строк зберігання особових справ осіб начальницького та рядового складу, робочих та службових осіб становить 85 років «в» ЄПК, («в» - вік особи до моменту завершення справи).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звільнилась з посади сторожа позавідомчої охорони у 1987 році та на момент звільнення її вік становив 79 років.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо знищення обліково - характеризуючих матеріалів ОСОБА_4 у 1993 році, оскільки з урахуванням приписів статті 343 Наказу МВС СРСР № 172-1988, строк зберігання особової справи ОСОБА_4 становив 6 років, тобто, до 1993 року.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними дій - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко