"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/77189/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Сіроша М.В.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року
У вересні 2012 року ОСОБА_4 в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явила позов до УПФ України у Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що під час державної реєстрації автомобіля працівниками Державної автомобільної інспекції вона була зобов'язана сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5572,50 грн.
Проте, відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-Вр визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Вважає, що оскільки вона не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, то сплачені нею кошти підлягають поверненню.
Просила стягнути з Державного бюджету України безпідставно сплачений нею збір на державне пенсійне страхування у розмірі 5572,50 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до УПФ України у Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за договором від 12 березня 2011 року ТОВ "Н МТОРС СХІД" продало, а ОСОБА_4 купила автомобіль марки NISSAN, моделі X - Trail вартістю 222900 грн. Вказаний автомобіль продавцем переданий покупцю згідно з актом приймання-передачі від 30 березня 2011 року.
При реєстрації придбаного автомобіля в органах ДАІ ОСОБА_4 сплатила до Пенсійного Фонду 5572,50 грн. пенсійного збору.
Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається лише на тих осіб, які здійснюють відчуження, а не купівлю автомобілів.
Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на зазначену суперечність між законом і підзаконними актами, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, не надали оцінки та не зробили правильних висновків, виходячи з вимог частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
З огляду на викладене висновки судів першої та другої інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили незаконні рішення, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосували норми матеріального права. Судові рішення підлягають скасуванню,
Разом з тим, відсутні й підстави для ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення, як того просить ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі, оскільки судами попередніх інстанцій не у повній мірі встановлено обставини у справі.
Так, у матеріалах справи відсутні відомості щодо банківських реквізитів розрахункового рахунку УПФ України у Будьоннівському районі м. Донецька, з якого підлягають списанню відповідні кошти для виплати ОСОБА_4
Тому, справу слід направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Оскаржувані постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а вказану справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Сірош М.В.