15 липня 2013 року м. Київ К/9991/67505/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012
у справі № 2а-12047/11/2670
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №186/17-04 від 06.05.2011.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки своєчасності, достовірності повноти зарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та додержання валютного законодавства України позивача за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, складено акт від 18.04.2011 №48/17-04/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ за звітні періоди квітень - грудень 2008 року на 22 915,80 грн.
Перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «Інтермастер», яке відповідно до листа ВПМ Броварської ОДПІ Київської області від 10.02.2011 № 1324/7/26-01/633 має ознаки фіктивності. Відповідно до Додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень - грудень 2008 року позивачем неправомірно внесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 22 915,80 грн. за відвантажений товар (послуги) від ПП "Інтермастер".
На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №186/17-04 від 06.05.2011, яким позивачу було нараховане зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 644,75 грн., з яких 22915,80 грн. - основний платіж та 5728,95 грн. - штрафні санкції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Матеріали справи свідчать, що позивачем було укладено з ПП "Інтермастер" договори про проведення робіт № 03/01 від 03.01.2008, № 08/01 від 08.01.2008, № 30/01-01 від 30.01.2008, № 31/01-01 від 31.01.2008.
На виконання вказаних договорів, зі сторони ПП "Інтермастер" - ОСОБА_3, як директором підприємства, були виписані позивачу акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні, а позивачем здійснено перерахування на розрахункові рахунки вказаних підприємств грошові кошти.
Однак, як було вірно встановлено судами, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 1-731/2009 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 Кримінального кодексу України, у зв'язку з дійовим каяттям та закрито провадження у справі. Зазначена постанова набрала законної сили 15.10.2009.
Згідно вказаної постанови є доведеним факт створення ПП "Інтермастер" з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що вказані вище документи (акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні) не можуть бути належним доказом реальності здійснення господарським операцій між позивачем та ПП "Інтермастер", а тому у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль