"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/19855/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року
у справі №2а-2205/11/2170
за позовом Приватного підприємства «Промислово-торгівельна фірма «Софія» (надалі - ПП «ПТФ «Софія»)
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ у м.Херсоні)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У квітні 2011р. позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні № 0001110700/0 від 16.03.2011р.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні № 0001110700/0 від 16.03.2011р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «ПТФ «Софія» за період: серпень, вересень, жовтень, листопад 2009р., про що складено акт №683/07-0/35329631 від 14.03.2011р.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення п.1.8, ст.1, п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2, п.7.7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 70483,95грн., а саме по деклараціям: за серпень 2009р. на суму 5855,02грн.; за вересень 2009р. - на суму 18096,20грн.; за жовтень 2009р. - на суму 31024,27грн.; за листопад 2009р. - на суму 15508,46грн.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011р. №0001110700/0, згідно із яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 70483,95грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит, який у наступному податковому періоді надав право позивачу на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість, сформований ним у зв'язку зі сплатою ПДВ, включеного до складу вартості брухту чорних металів, що придбані ПП «ПТФ «Софія» у ВАТ «Шамбала-Плюс» протягом липня-жовтня 2009р.
З матеріалів справи вбачається, що з липня по жовтень 2009р. ПП «ПТФ «Софія» придбало у ВАТ «Шамбала-Плюс» товар брухт чорного металу, а саме: у липні 2009р. на суму 4771138,50грн., у т.ч. ПДВ - 795189,75 грн.; у серпні 2009р. на суму 9427944,50грн. у т.ч. ПДВ - 1571324,08грн.; у вересні 2009р. на суму 14561131,20грн. у т.ч. ПДВ - 2426855,20грн.; у жовтні 2009р. на суму 8134781,76грн. у т.ч. ПДВ - 1355796,96грн.
При цьому, позивач не зміг виконати вимогу суду про надання належним чином завірених копій первинних документів, що підтверджують укладення зазначених правочинів (договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо), оскільки всі документи, що посвідчують взаємовідносини ПП «ПТФ «Софія» з ВАТ «Шамбала-Плюс» вилучені працівниками міліції під час проведення 14.09.2010р. обшуку у приміщенні, належному позивачеві. Вказані обставини підтверджуються копією протоколу обшуку від 14.09.2010р., яка наявна в матеріалах справи.
В подальшому, на вимогу ухвали суду першої інстанції, листом старший слідчий СВ Новокаховського МВ УМВС України у Херсонській області від 20.06.2011р. за вих.№52/8764, до суду надіслані завірені копії наступних податкових накладних, виданих ВАТ «Шамбала-Плюс» позивачеві ПП «ПТФ «Софія» у зв'язку із купівлею брухту чорного металу: №619 від 12.09.2009р. на суму 480530,40грн. у т.ч. ПДВ - 80088,40грн.; №629 від 17.09.2009 на суму 379965,60 грн. у т.ч. ПДВ - 63327,60 грн.; №624 від 16.09.2009р. на суму 321804,00грн. у т.ч. ПДВ - 53634,00грн.; №623 від 15.09.2009р. на суму 623073,36грн. у т.ч. ПДВ - 103845,56грн.; №621 від 14.09.2009р. на суму 504567,84грн. у т.ч. ПДВ - 84094,64грн.; №620 від 13.09.2009р. на суму 245666,40грн. у т.ч. ПДВ - 40944,40грн.
Судами встановлено, що позивачем враховано при формуванні податкового кредиту з ПДВ у перевіреному періоді суми ПДВ за договірними відносинами із ВАТ «Шамбала-Плюс».
Натомість, підставою для висновку про порушення позивачем приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган вказав, що у зв'язку з тим, що не можливо підтвердити здійснення фінансово-господарської операції з поставки брухту чорного металу ВАТ «Шамбала-Плюс» від ВАТ «ХЗКВ», не можливо встановити факт надмірної сплати податку на додану вартість ПП «ПТФ «Софія» по постачальнику ВАТ «ХЗКВ» у 2 ланцюгу постачання.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанції про неправомірність визначення позивачеві зобов'язань з ПДВ з огляду на такі обставини.
Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ПП «ПТФ «Софія» та ВАТ «Шамбала-Плюс» на момент укладення договорів купівлі-продажу (поставки) брухту чорних металів володіли належною податковою правосубєктністю, що надавала, з одного боку ПП «ПТФ «Софія» право на формування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із купівлею зазначеного товару, з іншого боку зобов'язувала ВАТ «Шамбала-Плюс» сплатити ПДВ у зв'язку з продажем брухту чорного металу. При цьому, купівля брухту чорного металу відповідає основному виду діяльності позивача, що свідчить про наявність у позивача під час укладення вказаних договорів розумної економічної мети, яка полягає у отриманні вигоди від подальшого продажу цього товару.
Крім того, слід зазначити, що з урахуванням положень ст.61 Конституції України, обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача, тобто підстав для позбавлення ПП «ПТФ «Софія» права на бюджетне відшкодування через ймовірне порушення податкового законодавства постачальниками товару по всьому ланцюгу постачання відсутні.
В той же час, судами не встановлено належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ВАТ «Шамбала-Плюс», про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ І.В. Приходько