"25" липня 2013 р. м. Київ К/800/17006/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Ємельянової В.І.
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівського обласного центру зайнятості про зобов'язання виплатити грошову допомогу,
В березні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Львівського обласного центру зайнятості, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на користь позивачки грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що, маючи більше 10 років стажу державної служби, вона була звільнена з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з скороченням займаної посади й стала отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а звернувшись до відповідача із заявою про виплату їй передбаченої ст.37 Закону України "Про державну службу" грошової допомоги у розмірі 10 місячних окладів, отримала безпідставну, на її думку, відмову.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. позовні вимоги задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції, які він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді провідного спеціаліста відділу сприяння працевлаштуванню Бродівського районного центру зайнятості та наказом Львівського обласного центру зайнятості №247 від 26.09.2011р. була звільнена з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Звернувшись до Львівського обласного центру зайнятості з заявою від 03.01.2012р. про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів згідно ст.37 Закону України "Про державну службу", позивачка отримала відмову (лист-відповідь від 10.01.2012р. №17-75/о-12), мотивовану тим, що оскільки позивачку звільнено згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з скороченням займаної посади, то вона не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу, враховуючи, що обов'язковою умовою для виплати такої грошової допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця саме у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.
Відповідно до довідки від 10.02.2012р. позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області та одержує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Частиною другою статті 37 Закону України "Про державну службу" встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Виходячи з наведеного, необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи і досягнення граничного пенсійного віку.
Оскільки державний службовець ОСОБА_4 на момент її звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання цієї допомоги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Ємельянова В.І.
Черпак Ю.К.