"12" липня 2013 р. м. Київ К/9991/92841/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві про зобов'язання підвищити пенсію,
У липні 2008 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2006-2007 років не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року, позов задоволено часткового: зобов'язано здійснити перерахунок пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на державну соціальну підтримку відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на державну соціальну підтримку відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що суб'єкт владних повноважень порушив права позивача як дитини війни на соціальний захист та вони підлягають поновленню.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/