"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/3958/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011р.
у справі №2а-345/10/4/0170
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)
до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ в м.Сімферополі АР Крим)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2009р. №0011691701/0 та №0011681701/0.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011р., позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АР Крим від 17.12.2009р. №0011681701/0 в повному обсязі. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АР Крим від 17.12.2009р. №0011691701/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8082,02грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., про що складено акт від 30.11.2009р. №948/17-1/НОМЕР_1.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку із чим донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8359,74грн.; п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо самостійного відстрочення позивачем отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит на загальну суму ПДВ - 20341,00грн.
На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2009р.:
- №0011681701/0 про визначення позивачеві суми зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30511,50грн. у т.ч. основний платіж - 20341,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 10170,50 грн.;
- №0011691701/0 про визначення позивачеві суми зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8359,74грн.
Щодо визначення зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним рішенням №0011681701/0, суди дійшли висновку про неправомірність такого нарахування з огляду на таке.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.
Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.
Судом досліджено реєстри отриманих податкових накладних позивача за липень і листопад 2008р., з яких вбачається отримання податкової накладної від 20.06.2008р. №84, виписаної ТОВ «Вест» на суму ПДВ 18966,00грн. (реєстр за липень 2008р.), та податкової накладної від 27.09.2006р. №70, виписаної ТОВ «Крименергосервіс» на суму ПДВ 1375,00грн. (реєстр за листопад 2008р.). Крім того, отримання позивачем вказаних податкових накладних 17.07.2008р. та 15.11.2008р. відповідно, зафіксовано у журналі реєстрації вхідної кореспонденції позивача.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2009р. №0011681701/0 прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.
Щодо визначення позивачеві зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, судами встановлено наступні обставини.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що валовий дохід та валові витрати позивач формував за першою подією, чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Згідно із наданими до перевірки документами валовий дохід, отриманий позивачем у 3-4 кварталах 2008р. складає 1855407,53грн., у 1-3 кварталі 2009р. - 3823664,82грн. (тобто позивачем в задекларованих показниках допущено завищення валового доходу, порівняно із показниками встановленими за результатами перевірки на 354515,47грн.).
Документально підтверджені за наслідками перевірки витрати, безпосередньо пов'язані із одержанням прибутку за цей період склали: 2039461,85грн. за 3-4 квартал 2008р. (задекларовано 2195060,00грн., розбіжність - 155598,15грн. у бік зменшення) та 3550663,91грн. у 1-3 кварталі 2009р. (задекларовано позивачем - 3816164,00грн., розбіжність 265500,09грн. у бік зменшення). Таким чином, в акті перевірки визначено, що за результатами підприємницької діяльності у 3-4 кварталах 2008р. позивач отримав збиток на загальну суму 184054,32грн. (замість задекларованого позивачем прибутку в розмірі 14863,00грн.), за період 1-3 квартал 2009р. позивачем отримано прибуток у розмірі 273000,91грн. (замість задекларованого прибутку в розмірі 18352,00грн.).
Частинами 2, 3 статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 обумовлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно додатку №7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб» до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом від 21.04.1993р. №12, положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при визначенні сукупного чистого доходу, як об'єкту оподаткування, до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат.
В ході розгляду справи було отримано висновок експерта, з якого вбачається, що висновки податкового органу про отримані позивачем у період з 3 квартал 2008р. по 3 квартал 2009р. валові доходи (5679072,34грн.) повністю підтверджені первинними документами обліку позивача. Експертом встановлено, що податковим органом лише невірно визначений період отримання доходу (за даними перевірки у 3-4 кварталі 2008р. валових дохід складає 1855407,53грн. за даними експерта -1778663,52грн.; за 3 квартали 2009р. за даними перевірки валовий дохід дорівнює 3823664,82грн., за даними експерта -3900408,82грн.).
При проведенні експертизи були суцільним методом перевірені усі документи щодо формування валових витрат позивачем за період з 3 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009р. і встановлено, що показники валових доходів, валових витрат та оподатковуваного прибутку, розрахованого у відповідності із вимогами ст. 13 Декрету №13-92 та додатку №7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб» до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом від 21.04.1993р. №12, підтверджено лише в сумі 1851,49грн., а стосовно заниження податкового зобов'язання - лише на суму 277,72грн.
Оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0011691701/0.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ І.В. Приходько