25 липня 2013 року Справа № 913/28/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" від позивача: Букова Ю.В. від відповідача: не з'явились
на рішенняГосподарського суду Луганської області від 18.03.2013 року
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року
у справі№ 913/28/13-г
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Сервіс"
простягнення 837 456, 52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Сервіс" (далі відповідач) про стягнення 490 005, 40 грн. - основного боргу; 212 886, 35 грн. - неустойки за прострочення сплати лізингових платежів; 40 250, 83 грн. - 3% річних; 94 313, 94 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 378 978, 50 грн. - заборгованості; 29 160, 50 грн. - пені за прострочення лізингових платежів; 94 313, 94 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу; 29 848, 80 грн. - 3% річних.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог суди прийшли до висновку, що позивачем частково пропущений строк позовної давності щодо стягнення основного боргу, застосовано ст. 232 ГК України щодо термінів нарахування пені і відповідно зменшено суму 3% річних.
Частково не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 111 026, 90 грн.; пені у розмірі 183 779, 82 грн. та 3% річних у сумі 10 302, 03 грн., та прийняти нове рішення в цій частині позовних вимог, яким їх задовольнити повністю.
В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що судом невірно застосовано діюче законодавство, позивач вважає, що в зв'язку з визнанням відповідачем свого боргу строк позовної давності перервався, судами не враховані умови договору щодо порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
17.07.2007 року між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №115 - LD (далі Договір), позивач - лізингодавець, відповідач - лізингоодержувач.
Предметом Договору є гусеничний гідравлічний HITACHI моделі ZAXIS 330LC - 3 та гідромолот FURUKAWA моделі F35.
Пунктом 8.2 Договору передбачена неустойка, а саме: у випадку несплати відповідачем в належний термін будь - якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором, відповідач сплачує позивачу неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.
Відповідно до акту приймання передачі (а.с. 50 - 52) відповідачем отримано предмет лізингу.
Згідно до графіку лізингових платежів, відповідач повинен був сплачувати їх помісячно в період з 23.07.2007 року по 15.08.2012 року.
17.12.2008 року сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору та змінено графік лізингових платежів.
Листом від 25.08.2010 року позивач повідомив відповідача про відмову від Договору, в зв'язку з прострочкою лізингових платежів більш ніж 30 днів у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг". Повідомлення отримано відповідачем 31.08.2010 року (а.с. 53-54).
01.02.2011 року між сторонами підписано акт приймання - передачі предмету лізингу від відповідача до позивача (а.с. 55).
До матеріалів справи залучено лист відповідача від 28.02.2011 року (а.с. 97), у відповідь на повідомлення позивача про відмову від Договору, в якому зазначається, що відповідач визнає наявність боргу у розмірі 136 844, 60 грн. станом на 28.02.2011 року, який буде сплачений позивачу в період з 28.02.2011 року по 31.07.2011 року.
Оскільки відповідач визнав наявність боргу перед позивачем лише частково (позовні вимоги в частині основного боргу заявлені в сумі 490 005, 45 грн., борг визнано частково в розмірі 136 844, 60 грн.) немає підстав вважати, що строк позовної давності в частині невизнаного у зазначеному листі боргу відповідачем був перерваний у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України.
Враховуючи викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що у даному випадку немає підстав для застосування ст. 264 ЦК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При частковій відмові у позові, в частині стягнення пені у розмірі 183 779, 82 грн., судами не враховано, що в пункті 8.2 Договору встановлений, погоджений між сторонами строк, за який нараховується неустойка за прострочення виконання зобов'язання, що не суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення прийняті у справі, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 183 779, 82 грн. повинні бути скасовані, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд. В іншій частині судові рішення повинні бути залишені без змін.
При новому розгляді справи, суду необхідно дати належну оцінку умовам Договору та перевірити обґрунтованість нарахування пені в період, за який в її задоволенні було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Луганської області від 18.03.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року прийняті у справі № 913/28/13-г скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 183 779, 82 грн. Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області в іншому складі суду.
3. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек