25 липня 2013 року Справа № 922/513/13-г
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Костенко Т.Ф.,
Яценко О.В.,
розглянула
касаційну скаргу Прокуратури Харківської області (далі - Прокуратура)
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від12.03.13
у справі№ 922/513/13-г
господарського судуХарківської області
за позовомКуп'янського міжрайонного прокурора (далі - Прокурор)
доКуп'янської райдержадміністрації м. Куп'янськ (далі - Райдержадміністрація), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)
провизнання недійсним договору оренди землі.
В засіданні взяли участь представники:
- прокуратури:Козакова І.М. (посвідчення № 018008);
- відповідачів: Райдержадміністрації: не з'явились; Підприємця: ОСОБА_6 (за дов. № 2-441 від 07.03.13).
Ухвалою від 11.07.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Ходаківської І.П., Яценко О.В. касаційна скарга Прокуратури була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 25.07.13.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 25.07.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 25.07.13 представник Райдержадміністрації не з'явився.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 25.07.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Прокуратури та Підприємця.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, розпорядженням Вищого господарського суду України від 23.07.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Костенко Т.Ф., Яценко О.В.
Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 25.07.13. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 06.02.13 господарського суду Харківської області (суддя - Бринцев О.В.) позовну заяву Прокурора повернуто без розгляду.
Постановою від 12.03.13 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Сіверін В.І., суддів - Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу Прокурора залишено без задоволення, а ухвалу від 06.02.13 господарського суду Харківської області залишено без змін.
Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави зобов'язаний крім іншого, вказати у позовній заяві позивача (орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах), а саме: його найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, проте Прокурором при зверненні з позовом у даній справі такого зроблено не було.
Попередні судові інстанції прийшли до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ній не вказано в чиїх інтересах подано позовну заяву, що також суперечить ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та рішенню Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, згідно яких прокурор вправі подавати позови лише в інтересах держави, а не державних підприємств і при цьому прокурор зобов'язаний визначити і обґрунтувати в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 06.02.13 господарського суду Харківської області та постанову від 12.03.13 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 19, п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 361 Закону України " Про прокуратуру" ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників Прокуратури та Підприємця проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Райдержадміністрації від 23.07.02 № 200 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_4" та визнати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 28.10.02, укладений між Райдержадміністрацією та Підприємцем недійсним.
Прокуратура обґрунтовує свою позицію щодо звернення до суду тим, що Райдержадміністрація при прийнятті оскаржуваного розпорядження порушила ч. 2 ст. 19 Конституції України,оскільки був відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте без такого проекту не можна передати в оренду земельну ділянку, оскільки це суперечить вимогам земельного законодавства чинного, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладання спірного договору. Вказаний факт став відомий Прокурору під час проведення перевірки в серпні 2012 року.
Крім того, Прокурор і в позові, і в касаційні скарзі зазначає, що Держсільгоспінспекція є центральним органом виконавчої влади для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, але Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.
Враховуючи відсутність повноважень вказаної інспекції на звернення до суду, прокурор на підставі ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України , ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" пред'явив позов в інтересах держави, як позивач.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."
Також внесені зміни до ст.ст. 35, 36 Закону України "Про прокуратуру" де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.
Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.
При цьому, обираючи форму представництва, передбачену вказаними статями, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
У позовній заяві Прокурора зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 5, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороню земель" та Указу Президента України від 13.04.11 № 459/2011 "Про державну інспекцію сільського господарства України" контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює вказана інспекція, яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та має право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Прокурор звертаючись з позовом у даній справі предметом судового спору визначив земельну ділянка водного фонду, яка є державною власністю, та обґрунтував інтереси держави які порушені та підлягають захисту відповідно до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередні судові інстанції не врахували вимоги абз. 9 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ підвідомчих господарським судам" від 23.03.12 № 7 (у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.13 № 2), де визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача, про що зазначається у позовній заяві.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі в контексті спірних правовідносин.
Так, враховуючи вказані норми права Прокурор, як позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Райдержадміністрації та Підприємця про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 28.10.02, укладеного між Райдержадміністрацією та Підприємцем.
Вирішуючи питання щодо відповідності позовної заяви Прокурора вимогам Господарського процесуального кодексу України суди мали надати правову оцінку зазначеним обставин, однак такого зроблено не було, що стало підставою для передчасних висновків судів про необхідність повернення такої позовної заяв, чим обмежено доступ до здійснення правосуддя.
За таких обставин оскаржувані ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа в - направленню на розгляд до суду першої інстанції.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області № 05/1-556вих13 від 01.06.13 задовольнити.
Ухвалу від 06.02.13 господарського суду Харківської області та постанову від 12.03.13 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/513/13-г господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.
Головуючий Є.Першиков
судді: Т.Костенко
О.Яценко