23 липня 2013 року Справа № 910/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача -Панченко Ю.В.,
відповідача -Купер М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "УкрБус"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2013
у справі за позовом №910/9 ПАТ "Європейський страховий альянс"
доТОВ "УкрБус"
простягнення 8839,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу
Рішенням господарського суду м.Києва від 28.02.2013 (суддя Удалова А.Г.) позов задоволено частково - на підставі ст.ст.993,1172,1191,1194 ЦК України стягнуто з ТОВ "УкрБус" на користь ПАТ "Європейський страховий альянс" 510 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. В решті позовних вимог відмовлено з врахуванням фізичного зносу пошкодженого в ДТП автомобіля.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 (судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) рішення скасовано в частині відмови у стягненні 8329,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
ТОВ "УкрБус" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.993 ЦК України та ст.ст.33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що від потерпілої особи до позивача перейшло права на одержання в порядку регресу страхового відшкодування (вартості відновлювального ремонту з врахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, внаслідок чого була завищена сума збитків.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Змінюючи первісне рішення шляхом задоволення позову в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
13.01.2010 року між ЗАТ "Європейський страховий альянс" (правонаступником якого є ПАТ "Європейський страховий альянс", страховик) та ДП "Лакталіс-Україна" (страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів №1023913 (далі - договір), згідно умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортними засобами згідно з додатком №1 до цього договору, в тому числі автомобілем Hyundai, д/н АА5931НК.
З довідки Новомосковської роти ДПС УМВС України в Дніпропетровській області вбачається, що 16.04.2010 року о 05:45 год. Шоха Валерій Михайлович, керуючи транспортним засобом King Long Buses, д/н АА8264НО, на 227 км. + 822 м. автодороги М-04 Знам'янка - Луганськ, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д/н АА5931НК. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно звіту №593, проведеного на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Візе" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №8020/08 від 24.11.2008), вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai, д/н АА5931НК, без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 31360 грн., з врахуванням такого коефіцієнту - 22016 грн.
21.06.2010 року позивачем було складено страховий акт №1095/10/50/ТР25/00/2, згідно з яким пошкодження транспортного засобу Hyundai, д/н АА5931НК внаслідок ДТП, яка сталася 16.04.2010 року, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 30345,46 грн.
30.07.2010 року позивач сплатив частину страхового відшкодування в розмірі 29330,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1164.
На іншу частину страхового відшкодування в розмірі 1014,54 грн. між позивачем та страхувальником було проведено взаємозалік. Вказана сума зарахована на користь позивача як несплачена страхувальником частина страхової премії за договором №1023913 від 13.01.2010.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Постановою Сєверодонецького міського суду Луганській області від 19.05.2010 у справі №3-1291/10 Шоху В.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 357 грн.
Цивільно-правова відповідальність винної особи (Шохи В.М.) на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ "СК "Брокбізнес" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8346582.
Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 1194 ЦК України встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
ПАТ "СК "Брокбізнес" сплатило частину страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21506 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. Отже, невідшкодованою залишилась частина витрат позивача в розмірі 8839,46 грн., що є предметом спору у даній справі.
Як вже зазначалось, позивачем до виплати призначено страхове відшкодування в розмірі 30345,46 грн., яке виплачено в повному обсязі (згідно платіжного доручення від 30.07.2010 №1164 на суму 29330,92 грн. та шляхом взаємозаліку на суму 1014,54 грн. як несплачена страхувальником частина страхової премії за договором №1023913 від 13.01.2010), а не відшкодованою залишилась частина витрат позивача в розмірі 8839,46 грн.
Відтак, ТОВ "УкрБус" є відповідальною особою за збитки, завдані водієм Шохою Валерієм Михайловичем внаслідок експлуатації транспортного засобу King Long Buses, д/н АА8264НО, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 8839,46 грн. в якості невідшкодованої частини фактичних витрат позивача щодо виплати страхового відшкодування апеляційний суд визнав законними та обґрунтованими.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування понесених ним витрат лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого в ДТП автомобіля Hyundai, д/н АА5931НК (в сумі 22016 грн.), апеляційна інстанція визнала необґрунтованими з тих мотивів, що між позивачем та ДП "Лакталіс-Україна" було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів 13.01.2010 №1023913, яким передбачено виплату страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, правом на отримання якого і скористалось ДП "Лакталіс-Україна", а згідно ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1187, ч.1 ст.1191 ЦК України до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи саме у розмірі виплаченого відшкодування.
Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч.1 ст.1172 та ст.1194 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, розмір регресного відшкодування, право вимоги виплати частини якого відповідачем (роботодавцем винного у скоєнні ДТП водія) виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми регресного відшкодування з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування транспортних засобів від 13.01.2010 №1023913, на підставі страхового акту від 21.06.2010 №1095/10/50/ТР25/00/2 виплатив йому суму страхового відшкодування в розмірі 30345,46 грн. (без урахування зносу), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 2.3 вказаного договору страхування передбачено, що відповідальність страховика по кожному окремому об'єкту страхування (транспортному засобу) зазначена в Додатку(-ах) до цього договору.
Разом з тим, Додатком №1 до договору страхування (а.с.8-9) стосовно вантажного автомобіля Hyundai, д/н АА5931НК (в сумі 22016 грн.), апеляційна інстанція визнала необґрунтованими з тих мотивів, що між позивачем та ДП "Лакталіс-Україна" було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів 13.01.2010 №1023913, яким передбачено виплату страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу передбачено такі умови відшкодування - фізичний знос деталей ТЗ не враховується.
Згідно з ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст.629 ЦК України).
З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним Додатку №1 до договору страхування транспортних засобів від 13.01.2010 №1023913 в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування фізичного зносу.
Наведеним спростовується помилкове твердження заявника про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП, та необхідність обмеження розміру регресної відповідальності відповідача за вказаним страховим випадком сумою 22016 грн., розрахованою з врахуванням зносу.
В зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин (постанови ВГСУ від 18.10.2011 у справі №28/381 та від 15.01.2013 у справі №5011-45/7316-2012).
Водночас, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, згідно зі ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 30345,46 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів від 13.01.2010 №1023913, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.
Більше того, відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
З наявних у справі та оцінених судами доказів вбачається, що із застрахованим позивачем вантажним автомобілем Hyundai, д/н АА5931НК 2008 року випуску ДТП сталася 16.04.2010 року, тобто його строк експлуатації на момент вчинення ДТП не перевищував 3 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого (пошкодженого) транспортного засобу дорівнює нулю.
Наявні ж заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (звіт №593 про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля) та до намагань переоцінити розмір регресного відшкодування, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.
Натомість слід зазначити, що у разі визнання недійсною умови додатку №1 до договору страхування транспортних засобів від 13.01.2010 №1023913 в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу, та набрання відповідним судовим рішенням законної сили, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду в даній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 у справі №910/9 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "УкрБус" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді : Є.Чернов
В.Цвігун