ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-4788/12
провадження № 2/753/550/13
"10" липня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., при секретарі Цвігун Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування нерухомим майном, усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 06.03.2012 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування нерухомим майном, усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення.
Позивачі зазначали, що на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2011 року та ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2011 року позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; квартира НОМЕР_1 складається з двох окремих кімнат житловою площею по 18,0 кв. м, а також кухні - 11,8 кв. м, коридорів - 5,8 та 5,1 кв. м, ванної кімнати - 4,6 кв. м, туалетної кімнати - 1,2 кв. м та лоджії площею 5,8 кв. м і балкону.
Оскільки шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було розірвано 27.07.2000 року, між сторонами склалися конфліктні стосунки, у зв»язку з чим позивачка ОСОБА_2 разом з її донькою від першого шлюбу ОСОБА_3, 1993 року народження та спільним сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у жовтні 2008 року вимушені були залишити спірну квартиру, після чого відповідачем були замінені замки на вхідних дверях квартири; по теперішній час відповідач фактично чинить перешкоди в користуванні приміщеннями квартири, згоди між сторонами щодо порядку користування приміщеннями квартири не досягнуто, тому позивачі вимушені були звернутися до суду з даним позовом та просять суд постановити рішення, яким: визначити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого виділити в користування ОСОБА_2 - кімнату жилою площею 18,0 кв. м з лоджією 5,8 кв. м; відповідачу ОСОБА_4 - кімнату жилою площею 18,0 кв. м (з балконом); приміщення кухні площею 11,8 кв. м, ванної кімнати площею 4,6 кв. м, туалетної кімнати площею 1,2 кв. м, коридорів площею 5,8 кв. м та 5,1 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 - залишити у спільному користуванні співвласників; зобов»язати відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності (користування) приміщеннями квартири НОМЕР_1 та вселити ОСОБА_2 разом з дитиною - сином ОСОБА_5, 2003 року народження та ОСОБА_3 в спірну квартиру.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги (в редакції від 28.08.2012 року) підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі; позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, своєю заявою від 10.07.2013 року просила справу розглядати без її участі та, підтримуючи позовні вимоги, просила позов задовольнити; відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився повторно; про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою місця реєстрації, будь-яких клопотань від нього не надходило.
Відповідно до положень ст.224 ЦПК України судом визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).
В судовому засіданні встановлено: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.11.1995 року по 27.07.2000 року (а.с.5, 8); після розірвання шлюбу вони поновили сімейні стосунки та 06.08.2003 року у колишнього подружжя народився спільний син ОСОБА_5 (а.с.5, 23); позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 є дочкою ОСОБА_2 від першого шлюбу, що не заперечується відповідачем (а.с.52-57).
Як вбачається з копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2011 року та ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2011 року про виправлення описки, за позивачкою ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-7).
Як вбачається з плану квартири (а.с.13-15), квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х окремих житлових кімнат - площею відповідно 18,0 кв. м з балконом (№7 - на плані БТІ) та 18,0 кв. м з лоджією площею 5,8 кв. м (№2 - на плані БТІ).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються сторонами.
Згідно ст.383, 358 ЦК України власник (співвласник) житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб; право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у спільній частковій власності.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов»язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов»язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними із спільним майном; тобто встановлення порядку користування спільним нерухомим майном не змінює часток співвласників у спільній частковій власності на таке майно.
Відповідно до частки позивачки ОСОБА_2 їй належить у спірній квартирі (1/2 від 36,0 кв. м) = 18,0 кв. м житлової площі; згідно запропонованого позивачкою порядку користування приміщеннями квартири - відповідачу виділяється у користування також житлова кімната площею 18,0 кв. м, що відповідає його частці у спільному майні; приміщення кухні, 2-х коридорів, ванної та туалетної кімнат залишаються у спільному користуванні співвласників; тому, за встановлених обставин, суд вважає, що запропонований позивачкою ОСОБА_2 варіант визначення порядку користування приміщеннями спірної квартири відповідає інтересам обох співвласників (сторін), тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині позову підлягає задоволенню.
Як встановлено в судовому засіданні, після розірвання шлюбу між сторонами склалися конфліктні відносини, що підтверджується також копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2008 року та 22.12.2011 року (а.с.9-11); як стверджує позивачка, іншого варіанту вирішення спору, крім встановлення порядку користування спільною квартирою, не існує.
Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що запропонований позивачкою ОСОБА_2 варіант визначення порядку користування приміщеннями квартири НОМЕР_1 відповідає законним правам та інтересам сторін, як співвласників квартири; вимоги позивачки ОСОБА_2 в частині вселення в квартиру разом з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов»язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні нею права власності (користування) квартирою також ґрунтуються на законі, як співвласника квартири, тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині вселення в спірну квартиру також підлягають задоволенню, оскільки вона (ОСОБА_3) є членом сім»ї співвласника ОСОБА_2, яка також наполягає на вселенні на свою частину квартири своєї дочки; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у неповнолітньому віці разом з матір»ю вселялась в квартиру НОМЕР_1, тобто набула право користування спірною квартирою і, за встановлених обставин, не втратила відповідно цього права; будь-яких заперечень проти її позову відповідачем фактично не надано, тому її вимога про вселення в спірну квартиру також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_2 судові витрати в сумі 107,30 грн.
Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218, 224-228 ЦПК України, на підставі ст.150, 155 ЖК України, ст.316-319, 321, 358, 360, 383, 391 ЦК України, суд -
Позов задовольнити. Визначити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого виділити в користування ОСОБА_2 - кімнату жилою площею 18,0 кв. м з лоджією 5,8 кв. м; ОСОБА_4 - кімнату жилою площею 18,0 кв. м (з балконом); приміщення кухні площею 11,8 кв. м, ванної кімнати площею 4,6 кв. м, туалетної кімнати площею 1,2 кв. м, коридорів площею 5,8 кв. м та 5,1 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 - залишити у спільному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_4, як співвласників.
Зобов»язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності (користування) приміщеннями квартири АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 разом з дитиною - сином ОСОБА_5, 2003 року народження та ОСОБА_3 - в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 107,30 грн.
За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
За загальним правилом, а також у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення або з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Парамонов М.Л.