Справа № 404/5510/13-ц
Номер провадження 2/404/2278/13
22 липня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
при секретарі Палій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного з ОСОБА_2 та стягнути аліменти у розмірі ? частки з усіх видів доходу (заробітку) на її користь на утримання сина, ОСОБА_3. Позов мотивує тим, що з 03 березня 2009 року перебуває в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини між ними фактично припинились, разом не проживають з 15.04.2012, спільне господарство не ведеться, шлюб носить лише формальний характер. Але оскільки дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні повному утриманні, а відповідач добровільно жодної матеріальної допомоги не надає, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини.
У судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала і просила його задовольнити, підтвердивши обставини, зазначені в позовній заяві (а.с. 15).
У судове засідання відповідач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів у розмірі, яка заявляє позивач не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи підтримання позовної заяви позивачем та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції 03 березня 2009 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка: ОСОБА_2, дружини: ОСОБА_2), про що в Книзі реєстрації шлюбів, зроблено відповідний актовий запис за № 120. Зазначене підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу 1-ОЛ № 035585 від 03.03.2009 року (а.с.5).
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинились, не ведуть спільне господарство, між собою втратили порозуміння, мають різні характери і погляди на життя, примирення не бажають. Дані обставини свідчать про неможливість примирення подружжя та збереження сім'ї.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії 1-ОЛ № 076461, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 839 (а.с. 4), який проживає з позивачем та знаходиться на її забезпеченні. Відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає.
За змістом статті 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що в даному випадку не відбулось і підтверджується доказами, що є у справі.
Згідно частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. За приписом частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У відповідності до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Одним із способів захисту прав малолітньої чи неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов'язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання.
Так, відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленністю між ними (частина 1 статті 181 Сімейного кодексу України). Частиною 1 статті 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати, тощо) не повинні порушувати її права. При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у статті 182 Сімейного кодексу України. Договір має бути укладено письмово та підлягає нотаріальному посвідченню.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із ним, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. Домовленість між батьками щодо утримання дитини відсутня.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку(доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно. Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В силу статті 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За вказаних обставин, враховуючи, що сімейні стосунки між подружжям не склалися, як зазначено в позові, через різні погляди на сімейне життя, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, намірів зберегти сім'ю у сторін немає, суд вважає встановленим, що за зазначених вище обставин збереження сім'ї буде суперечити інтересам сторін у справі. Шлюб сторін існує формально і може бути розірваний.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при цьому суд враховує, що дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, за частиною 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Судом з'ясовано, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
У відповідності пункту 1 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.
За приписом частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому на підставі статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір, оскільки підстави щодо звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 55, 104, ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 213-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 03 березня 2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис за № 120, розірвати.
Додатково роз'яснити сторонам, що за приписом частини 2 статті 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: 25000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/4 частки з всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 18 березня 2027 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: 25000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення, в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно, але у межах платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
районного суду
м.Кіровограда