Справа №263/5815/13ц
Провадження №2/263/2381/2013
26.07.2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Таран Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Статус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, -
Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 23.11.2011 року о 12 годин 55 хвилин водій ОСОБА_3 керував автомобілем МАЗ 53371 029, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Котляревського зі сторони вул. Карпинського по напрямку пр-ту Металургів в Жовтневому районі м.Маріуполя, в порушення вимог п.1.5,1.7,10.1 Правил дорожнього руху України здійснив наїзд на ОСОБА_4, спричинивши останній тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечні для життя, що призвели до її смерті. Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29.11.2012 року відповідач визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.286 КК України. Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що загибла була її матір'ю, у зв'язку зі смертю останньої їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, порушенні звичного укладу життя і розцінюється нею в сумі 50 000 грн. Позивачці ОСОБА_2 - доньці померлої злочинними діями відповідача спричинено матеріальну шкоду, яка складається з витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника в сумі 9300 грн. У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати позивачам понесені витрати, останні були змушені звернутись за правовою допомогою, що призвело до додаткових витрат у сумі 3000 грн. Враховуючи вищенаведене, позивачі просили суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія» Статус» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2550 грн., та моральну шкоду в сумі 47450 грн. з ОСОБА_3, а також матеріальну шкоду в розмірі 9300 грн. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2
Ухвалою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 24.07.2013 р. провадження у цивільній справі в частині вимог, що були заявлені позивачем ОСОБА_6, закрито у зв'язку із його смертю.
Представник позивачів ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що сплатив усі витрати ОСОБА_2, а саме: 13 000 грн. - в рахунок поховання померлої, 15 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим залишилось сплатити лише 5 000 грн. за вироком суду. Зазначив, що з повідомленням про настання страхового випадку до ПрАТ «Страхова компанія» Статус» не звертався. У судові засідання 24.07.2013 р. та 26.07.2013 р. не з'явився з невідомих суду причин, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи ПрАТ «Страхова компанія» Статус» до залу судового засідання не з'явився, надав на адресу суду письмові заперечення стосовно позовних вимог. Зазначив, що ПрАТ «СК «Статус» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що останньою не було подано заяву про виплату страхового відшкодування впродовж року з моменту настання ДТП, а також не виконано обов'язків передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Одночасно зазначив, що ПрАТ «СК «Статус» потерпілому відшкодовується моральна шкода, при цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто не більше 2550 грн. У зв'язку з тим, що позивачі не є потерпілими у відповідності з вимогами ст.1.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні і підстави для виплати моральної шкоди за рахунок ПрАТ «СК «Статус». Зазначив, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 своєчасно не повідомив ПрАТ «СК «Статус» про настання ДТП, він був позбавлений права на відшкодування шкоди за його винні дії на підставі ст.1194 ЦК України.
Допитавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, про те, що вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходив з наступного.
23.11.2011 року о 12 годин 55 хвилин, водій ОСОБА_3 керував автомобілем МАЗ 53371 029, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Котляревського зі сторони вул. Карпинського по напрямку пр-ту Металургів в Жовтневому районі м.Маріуполя, в порушення вимог п.1.5,1.7,10.1 Правил дорожнього руху України здійснив наїзд на ОСОБА_4, спричинивши останній тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечні для життя, що призвели до її смерті.
Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29.11.2012 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст.286 ч.2 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки без позбавлення права на керування транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 роки. Одночасно стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. (а.с.19).
Згідно зі ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілої ОСОБА_4 є доведеною та доказуванню не підлягає.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/3876475 вбачається, що ОСОБА_3 з 03.04.2011 року по 02.04.2012 рік застрахував свою відповідальність в ПрАТ «СК «Статус».
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (а.с.13).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.
Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.1.3. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, а згідно зі ст.22.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України). Така шкода відшкодовується у
встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті
9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст.23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
При цьому ст. 27 зазначеного закону передбачено вичерпний перелік випадків, кому і за яких підстав відшкодовується шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У зв'язку з тим, що позивачі не є потерпілими у відповідності з вимогами ст.1.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, підстави для виплати моральної шкоди за рахунок ПрАТ «СК «Статус» відсутні.
Крім того, згідно з п. 16 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з повідомленням про настання страхового випадку до ПрАТ «СК «Статус» не звертався.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідальність за шкоду, заподіяну позивачам, має нести саме ОСОБА_3
Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивачці ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні ритму її життя, душевних хвилюваннях з приводу дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинула її близька людина, вимушеними змінами в організації життя, витрачанням додаткових зусиль для здійснення поховання матері.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з роз'ясненням, даними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
З оглянутих судом матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду загальною сумою в 15000 грн., у зв'язку з чим в рамках кримінальної справи цивільний позов був задоволений частково і з ОСОБА_3 достягнуто 5000 грн., оскільки при розгляді кримінальної справи суд дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди має становити 20000 грн. Отже, суд вважає, що інша дочка загиблої ОСОБА_4 - позивачка ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди у такому ж розмірі, внаслідок чого позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, останнім на користь потерпілих сплачено в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 000 грн., тобто відшкодовано витрати, пов'язані безпосередньо із похованням та ритуальним обрядом. Витрати, пов'язані з придбанням та установкою пам'ятника ОСОБА_3 не сплатив.
Як вбачається з договору купівлі-продажу товару від 23.02.2013 року ОСОБА_2 придбала у ФОП ОСОБА_12 комплектуючі пам'ятника, послуги з його виготовлення та установки на цвинтарі за 9 300 грн.(а.с.16-17).
Згідно з п.24 Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про відшкодування шкоди» вбачається, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника,так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
Відповідно до довідки КП «Комбінат комунальних підприємств» №564 від 22.07.2013 року вартість пам'ятника з гробницею станом на 20.07.2013 рік складає 1530,00 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені останньою на придбання пам'ятника в сумі 1530,00 грн.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно з вимогами ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги та має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім в судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, особа, яка має право на надання правової допомоги, не була допущена ухвалою суду до участі у справі, тобто не набув статусу особи, що надає правову допомогу, адже позивачі уклали договір з адвокатом ОСОБА_7 на їх представництво у суді, який під час розгляду справи був наділений правами відповідно до ст.27,31 ЦПК України, а не правами та обов'язками відповідно до ст.12, 56, 162 ЦПК України, при цьому компенсація оплати витрат на представника цивільним процесуальним законодавством не передбачена. Отже, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивачів витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави сума судового збору за мінімальною ставкою щодо позову майнового характеру в розмірі 229,40 грн. та сума судового збору в розмірі 114,70 грн. у зв'язку з задоволенням позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди (немайнового характеру).
Керуючись ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 56, 59, 60, 61, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Статус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації матеріальної шкоди 1530 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 344,10 грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Є.С. Ікорська