Справа № 161/5558/13-ц провадження № 22-ц/773/1098/13 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Категорія: 19 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
23 липня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,
суддів - Подолюка В. А., Федонюк С.Ю. ,
при секретарі Дуткіній Ж.П. ,
з участю: представника позивача Савонюка В.М.,
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Волинського інституту економіки та менеджменту у формі закритого акціонерного товариства до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2013 року,
В березні 2013 року Волинський інститут економіки та менеджменту у формі закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ «ВІЄМ») звернувся в суд із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 22 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір №155, відповідно до умов якого інститут зобов'язувався провести підготовку відповідача за програмою підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування», а відповідач зобов'язувався проводити оплату за навчання щомісячно в сумі 468 грн. до п'ятого числа кожного місяця з вересня 2011 року по червень 2012 року. Наказом від 25.08.2011 року відповідач був зарахований студентом першого курсу, факультет економіки та менеджменту, форма навчання заочна. Навчався сім місяців та був відрахований 18.04.2012 року за невиконання вимог навчального плану та порушення умов договору.
З цих підстав просив позов задовольнити та стягнути з відповідача вартість семи місяців навчання в сумі 3276 грн. та сплачену суму 229 грн. 40 коп. судового збору.
Заочним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2013 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ЗАТ «ВІЄМ» заборгованість по оплаті за навчання - 3276 грн. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
В задоволенні заяви про перегляд заочного рішення ухвалою суду від 10 червня 2013 року було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просив ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідач, його представник апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав та просили її задовольнити.
Представник позивача, не визнаючи апеляційну скаргу, просила її відхилити.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, а рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не розрахувався за надану йому освітню послугу, тим самим не виконавши своїх зобов'язань за умовами договору, то з нього слід стягнути заборгованість по оплаті за навчання в сумі 3276 грн.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи і суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно частини 1 статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом встановлено, що між сторонами 22 серпня 2011 року було укладено договір про підготовку спеціаліста, заочна форма навчання. Однак відповідач до навчання не приступив, не навчався в інституті протягом вказаного періоду - з вересня 2011 року по квітень 2012 року і плату за навчання не проводив. Дані обставини підтверджуються копією договору (а.с.5) та не оспорюються сторонами.
Отже відносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Законів України «Про освіту» (23.05.1991 року) та «Про вищу освіту» (17.01.2002 року), відповідно до положень яких і було укладено між сторонами вищезазначений договір.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 цього ж Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із змісту договору (п.2) ЗАТ «ВІЄМ» зобов'язувався надати освітню послуг, забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до вимог чинного законодавства України, видати студенту документ про освіту державного зразка. Видача диплома спеціаліста є підтвердженням факту надання освітньої послуги. При достроковому припиненні навчання студенту видається відповідна довідка встановленого зразка. А також позивач зобов'язувався (п.2.4) інформувати студента про правила та вимоги щодо надання організації освітньої послуги, її якості та змісту, про права та обов'язки сторін під час надання та отримання таких послуг.
Відповідно до п.п.2.6, 2.7 Положення про організацію навчального процесу на заочній формі навчання у Волинському інституті економіки і менеджменту (розробленого відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» та «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах») під час настановчої сесії студент отримує у деканаті графік навчального процесу, розклад занять, навчально-методичний комплекс з усіх дисциплін поточного навчального року. На кафедрі - завдання на курсову (дипломну) роботу, графіки консультацій. На сесію студент прибуває до графіку навчального процесу, одержавши повідомлення (довідка-виклик) встановленої форми не пізніше ніж за тиждень до сесії.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач в даному судовому засіданні пояснив, що після підписання договору його ніхто не повідомляв про те, що він зарахований, про початок настановчої сесії і графік начального процесу та розклад занять він не отримував. Не отримавши повідомлення - виклик на сесію, він і не приступив до навчання.
Представник позивача не заперечуючи цих доводів відповідача пояснила, що відповідач повідомлявся про початок сесії по телефону, разом з тим не довівши цю обставину будь-якими належними і беззаперечними доказами, як і не подав доказів на підтвердження надання відповідачу повної інформації щодо проведення навчального процесу, а журнал обліку академгрупи, заліково-екзаменаційні відомості та карточка рахунку, на які покликався позивач з беззаперечністю не доводять підставність позовних вимог.
Наведені вище обставини свідчать про неналежне виконання самим позивачем своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що хоч договір і було укладено між сторонам, проте жодна із сторін не приступила до виконання умов договору: з боку позивача - надання послуги, з боку відповідача - оплати цієї послуги, що дає підстави вважати, що сторони тим самим відмовились від правочину, що не суперечить вимогам ст.214 ЦК України, а тому і підстав для стягнення вартості навчання, якого відповідач не отримав, не вбачає.
Отже, позовні вимоги з наведених вище підстав до задоволення не підлягають.
При таких обставинах справи та у відповідності до вимог статті 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2013 року в даній справі скасувати.
В позові Волинського інституту економіки та менеджменту у формі закритого акціонерного товариства до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді
,
,