18.07.2013
Справа № 1522/20014/12
Провадження по справі № 2/522/149/13
18 липня 2013 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді -Абухіна Р.Д.,
за участю секретарів - Гудзь О.О.,Гонтар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, Департаменту міського господарства Одеської міської ради , третя особа Комунальне підприємство «Домоуправління №18» -"Про визнання недійсним розпорядження,свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння"
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 -"Про визнання добросовісним набувачем майна"
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 -"Про визнання добросовісним набувачем майна", -
Заступник прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог комунального підприємства «Домоуправління № 18» про визнання недійсним розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 213373 від 12.08.2009 року про приватизацію 299/1000 квартири АДРЕСА_1, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 299/1000 квартири АДРЕСА_1 № 19-25017 від 12.08.2009 року, яке видано на ім'я ОСОБА_1, про визнання недійсним договору дарування 167/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 04.02.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу ОСОБА_5, зареєстрованим за № 128, про визнання недійсним договору дарування 132/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 04.02.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу ОСОБА_5, зареєстрованим за № 125, витребувати на користь Одеської міської ради 299/1000 квартири АДРЕСА_1, висилити ОСОБА_2 з членами її родини та ОСОБА_4 з членами його родини з квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що керуючий КП "Домоуправління № 18" ОСОБА_6 всупереч ст.ст. 58,61 ЖК Української РСР, тобто без відповідного рішення районної адміністрації та ордеру на житлове приміщення, незаконно уклав договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1, та вселив останнього у квартиру АДРЕСА_1. Також з метою подальшої приватизації вищевказаної квартири ОСОБА_6 підписав заяву та інші документи на її приватизацію. Вищевказані дії ОСОБА_6 дали підставу Управлінню житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видати свідоцтво про право власності на вказану квартиру. ОСОБА_1 з часом уклав договір дарування від 04.02.2011 року, яким подарував, а ОСОБА_2 отримала в дар 167/1000 частин спірної квартири. Крім того, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 отримала в дар 132/1000 частин спірної квартири згідно договору дарування від 04.02.2011. У подальшому ОСОБА_3 безоплатно відчужила свою частину спірної квартири за договором дарування від 10.09.2011 ОСОБА_4
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2011 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 376 КК України у зв'язку з амністією. Враховуючи вказане, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
В свою чергу з зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання його добросовісним набувачем майна, просив позов задовольнити.
Також з зустрічним позовом до суду звернулась ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання її добросовісним набувачем майна, просила позов задовольнити.
Представник прокуратури м. Одеси в судовому засіданні первісний позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник Одеської міської ради просив первісний позов заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог комунального підприємства «Домоуправління № 18» про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності на житло та витребування квартири з чужого, незаконного володіння задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання її добросовісним набувачем - відмовити.
Відповідачі по первісному позову та їх представники - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент міського господарства Одеської міської ради позов заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради не визнали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні свій позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. Надав до суду заперечення на первісний позов, в яких посилався на те, що він став власником 132/1000 частин квартири під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 10.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8. Раніше квартира належала ОСОБА_3, яка отримала вищезазначену квартиру 24.02.2011 року від ОСОБА_1 по договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_4,Одеська міська рада в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення зустрічного позову.
Представник ОСОБА_3 ,відповідача по зустрічному позову, зустрічний позов визнав, просив суд його задовольнити.
Керуючий КП "Домоуправління № 18" також просила суд відмовити у задоволенні позову заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
Позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні свій позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. Надала до суду заперечення на первісний позов, в яких посилалась на те,що стала власником 167/1000 частин квартири під номером АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.03.2009 року.
Представник Одеської міської ради в судовому засіданні позов не визнав, заперечував з приводу його задоволення.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_2 визнав, не заперечував з приводу його задоволення.
Заслухавши доводи сторін та перевірив матеріали справи, суд доходить висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.2003 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 та був зареєстрований за вказаною адресою 22.10.2008 року, тобто ОСОБА_1 вселився до спірного житла задовго до призначення ОСОБА_6 на посаду керуючого КП "Домоуправління № 18".
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вселився в квартиру АДРЕСА_1 на підставі клопотання КП "Міськводопровід" від 08.11.2002 року за № 535 перед начальником УЖКГ та дозволу останнього у вигляді резолюції на цьому клопотанні від 02.02.2003 року.
З часу вселення ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, на його ім'я було відкрито особовий рахунок, він сплачував комунальні послуги за вказане житло з 02.02.2003 року (з моменту вселення), а договір про найм житла укладений між ним та КП "Домоуправління № 18" був підписаний у 2009 році. Тобто ОСОБА_1 виконував свої обов'язки наймача ще з 2003 року, задовго до укладення між ним КП "Домоуправління № 18" договору найму на житлове приміщення.
Згідно листа КП "Домоуправління № 18" № 148 від 19.05.2011 року з 2009 року по теперішній час на балансі КП "Домоуправління № 18" знаходяться наступні будинки- АДРЕСА_1, вул. Краснова,8, вул. Люстдорфська дорога, 31Б, вул. Шклярука, 4А, вул. Космонавтів, 11А, вул. Терешкової, 20Б, вул. Академіка Вільямса, 77.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 19 березня 2009 року за № 207 "Про створення фонду житла для тимчасового проживання" визначено Додатком 1 до рішення перелік житлових приміщень комунальної власності, включених до фонду житла для тимчасового проживання. В цей перелік не ввійшли кімнати № 1,2 квартири АДРЕСА_1.
Тобто, кімнати № 1,2 відносяться до державного житлового фонду.
Той факт, що ОСОБА_1 займав саме кімнати № 1,2 у вказаній вище квартирі підтверджується технічним паспортом на квартиру, який був оглянутий судом у судовому засіданні.
Щодо інформації Приморської районної адміністрації № 01-07/3090 від 08.11.2012 року, що рішення про надання житлового приміщення не приймалось та ордеру на вселення ОСОБА_1 не видавалось, то суду не було доведено, що районна адміністрація вповноважена видавати ордери на вселення саме у ці будинки, які перебувають на балансі КП "Домоуправління № 18", так як КП "Домоуправління № 18" підконтрольне та підзвітне Департаменту міського господарства Одеської міської ради. Саме Управління житлово - комунального господарства у 2003 році приймало рішення щодо надання гр. ОСОБА_1 житла, яке знаходиться на балансі КП "Домоуправління № 18".
Розпорядженням Одеського міського голови № 1427/К-01р від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_6 призначено на посаду керуючого КП "Домоуправління № 18" з 01 листопада 2007 року.
Зі статуту КП "Домоуправління № 18" вбачається, що засновником підприємства є Одеська міська рада.
29 серпня 2011 року старшим слідчим прокуратури м.Одеси порушено кримінальну справу стосовно керуючого КП "Домоуправління № 18" ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_6 перевищив службові повноваження, на порушення вимог ст.ст. 58, 61 ЖК України, без відповідного рішення районної адміністрації та ордеру на житло, незаконно уклав договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1, та вселив останнього у квартиру АДРЕСА_1. 26.03.2009 року підписав також заяву про передачу у приватну власність ОСОБА_1 299/1000 частини квартири АДРЕСА_1, довідку про склад сім'ї, лист на ім'я начальника управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради. УЖКГ та ПЕК (нині Департамент міського господарства Одеської міської ради) на підставі розпорядження № 213373 від 12.08.2009 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на 299/1000 частини квартири АДРЕСА_1.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2011 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 376 КК України на підставі Закону України "Про амністію в 2011 році". Цивільний позов Одеської міської ради залишено без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з лютого 2003 року мешкав у квартирі АДРЕСА_1, тобто задовго до призначення ОСОБА_6 на посаду керівника КП "Домоуправління № 18".
Як зазначено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у гуртожитках та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнатиу квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до ч.3 ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, тощо чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Відповідно до ст.18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Як вбачається зі статуту КП "Домоуправління № 18", засновником підприємства є Одеська міська рада.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженим на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
За ч. 4 ст.8 Закону підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Як вбачається з матеріалів справи, остаточне рішення Одеська міська рада стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_1 житлового приміщення у будинку приймала на підставі розпорядження органу приватизації від 12.08.2009 року.
Право на законність отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на частину квартири не було оскаржене Одеською міською радою і Одеська міська рада не зверталась до прокуратури м.Одеси з проханням захистити її порушені права як власника квартири.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2,та зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити за наступними обставинами.
24.02.2011 року по договору дарування ,посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 ОСОБА_2 стала власником 167/1000 частин квартири під номером АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.03.2009 року.
10.06 2011 року по договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 ОСОБА_4 став власником 132/1000 частин квартири під АДРЕСА_1. Раніше квартира належала ОСОБА_3, яка в свою чергу отримала вищезазначену частину квартири в дар 24.02.2011 року у ОСОБА_1 по договору дарування, посвідченого 24.02.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності.
Відповідно до ст.. 717 ЦК України по договору дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.
Таким чином позивачі за зустрічними позовами отримали у власність вищезазначені квартири на підставі догоровів дарування, посвідчених нотаріально та зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН».
Отже, позивачі за зустрічними позовами мають належні, такі що відповідають вимогам чинного законодавства правовстановлюючі документи, якими посвідчується їх право власності на спірне приміщення та відповідають умовам та змісту договору.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статус «добросовісний набувач» встановлюється законом. Цивільним кодексом не передбачено такий спосіб захисту, як визнання особи добросовісним набувачем.
Таким чином в задоволенні зустрічних позовів необхідно відмовити.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного й керуючись ст..ст. 9,18 ЖК УРСР, ст. ст.. 14, 15, 334, 392, 717 ЦК України ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15,61, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, , суд
В задоволенні позову першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, Департаменту міського господарства Одеської міської ради , третя особа Комунальне підприємство «Домоуправління №18» -"Про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння"- відмовити повністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 -"Про визнання добросовісним набувачем майна"- відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 -"Про визнання добросовісним набувачем майна", -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси Р.Д. Абухін