Справа № 1622/11795/2012
Номер провадження 11/786/538/2013
Категорія ч.2 ст. 187 КК України Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Антонов Сергій Володимирович
Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.
23 липня 2013 року м. Полтава
головуючого, судді Маліченка В.В.
суддів Голубенко Н.В., Кисіля А.М.
з участю прокурора Деряги Л.М.
захисника засудженого ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполь Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не працюючий, з середньою освітою, неодружений, українець, громадянин України, судимий:
- 26.12.1994 року Центрально-міським районним судом м. Макіївка Донецької області за ст.ст. 86-1, 44, ч. 1 ст. 222, 42 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 29.01.1999 року Торезьким міським судом Донецької області за ч. 2 ст.188, ч. 1 ст. 189-4, ст.ст. 42, 43 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 27.11.2002 року у зв'язку з відбуттям покарання;
- 17.03.2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 128 КК України на 1 рік виправних робіт з утриманням 15 % заробітної плати,-
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду засуджений ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 19.06.2012 року близько 12 години 30 хвилин, перебуваючи біля буд. №2 пров. Димському в м. Полтава, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи за передньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вчинив напад на листоношу УДП МВПЗ №20 Поштамту ЦПЗ №1 ОСОБА_4, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося в нанесенні невстановленою слідством особою потерпілій удару кулаком в обличчя, від якого вона впала на землю, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді: гематоми, крововиливу, саден, синців голови та верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1272 від 26.06.2012 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. В цей час ОСОБА_3, скориставшись безпорадним станом потерпілої ОСОБА_4, шляхом ривка, з правого плеча, заволодів її сумкою, зеленого кольору, зробленою із тканини, вартістю 128 гривень, в якій знаходились особисті речі ОСОБА_4, а саме: гаманець із шкірозамінника, бордового кольору, на три відділення вартістю 126 гривень, в якому знаходились ампулка від ручки без вартості, гроші, в сумі 179 гривень 14 копійок, банківські картки (Приватбанк) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 без вартості, посвідчення працівника (картка-перепустка) на ім'я ОСОБА_4 без вартості, картка знижки в аптеку без вартості, косметичка чорного кольору вартістю 78 гривень, з косметикою, пластмасовий флакончик з-під рідкого мила без вартості, та речі належні Державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта», а саме: 2 поштових листа та газета без вартості, зв'язка з 5 ключів, а також окремо ключ «Г»-образної форми без вартості, пусті конверти, в кількості 5 штук без вартості, поліетиленовий пакет з платіжними книжками та поштовим листом без вартості, а також грошові кошти, в сумі 8860 гривень, які належать Державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта».
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати як незаконний, посилаючись на те, що перед впізнанням особи яка напала на потерпілу, співробітники Октябрського РВ показали засудженого потерпілій, а також, що у висновку експерта вказано, що у потерпілої тілесні ушкодження, які з'явились не менше, як від дев'яти ударів, хоча потерпіла вказувала, що отримала один удар, крім того експертиза проведена наступного дня після події, а повинна бути проведена через 2 години.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, призначити повторну судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень потерпілої, на вирішення якої поставити питання: яка ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої, виключити з обвинувачення визначеного судом доведеним кваліфікаційну ознаку: «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, засудженого та його захисника, які підтримали доводи своїх апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи, в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні засуджений заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, давши показання про свою непричетність до вчинення злочину.
Незважаючи на невизнання своєї вини засудженим суд першої інстанції, ретельно дослідивши всі зібрані у справі докази та допитавши свідків, прийшов до обґрунтованого висновку про те що винуватість засудженого ОСОБА_3, у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що передбачено ч.2 ст. 187 КК України, доведено матеріалами справи дослідженими та перевіреними в судовому засіданні.
Так, вина ОСОБА_3 доведена показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4.(т.2 а.с.219-221), яка детально пояснила про обставини вчинення злочину відносно неї та впізнала нападника, а також показаннями свідків, зокрема, ОСОБА_5 (т.2 а.с.202-204), ОСОБА_6 (т.2 а.с. 200-202), ОСОБА_7 (т.3 а.с. 31), ОСОБА_8 (т.3 а.с. 32-33), ОСОБА_9 (т.2 а.с. 230-231), ОСОБА_10 (т.2 а.с. 233), ОСОБА_11 (т.2 а.с. 231-232) та ОСОБА_12 (т.3 а.с. 14), які дали показання про обставини вчинення злочину та обставини затримання засудженого.
Крім цього, як зазначив у вироку суд першої інстанції, вина засудженого підтверджується даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання, де свідок ОСОБА_6 впізнала засудженого (т.1 а.с.40-43); даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання згідно якого потерпіла впізнала засудженого (т.1 а.с. 32-33); висновками експертів №1272 від 26.06.2012 року (т.1 а.с.65-66); та іншими доказами в їх сукупності.
Заперечення засудженого з приводу його непричетності до вчинення злочину та з приводу недозволених методів впливу на нього були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції. Суд дослідивши заперечення засудженого прийшов до обґрунтованого висновку про його вину у вчиненні зазначеного злочину, а його заперечення правильно визнав як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності.
Не знайшло підтвердження зазначене в апеляції засудженого про те, що потерпіла давала показання під диктовку працівників міліції. Так, потерпіла ОСОБА_4 як на досудовому слідстві так і в ході розгляду справи в суді давала стабільні і чіткі показання та не змінювала їх. Крім цього, допитана в судовому засіданні, вона заперечила, що їй перед впізнанням показали затриманого і заперечила те, що їй працівники міліції диктували показання.
В апеляції засуджений посилається на те, що потерпіла не так розповідала як написано у вироку. Але засуджений, ознайомившись із матеріалами справи (т.3 а.с.148-149), заперечень на протокол судового засідання не подавав, що свідчить про правильність записаних показань потерпілої у вироку.
Крім цього, показання потерпілої, які вона давала в судовому засіданні, співпадають із записаними у вироку суду.
Заперечення засудженого, зазначені в доповнення до апеляційної скарги, з приводу відсутності аудіозапису судового засідання за 26.02.2013 року, є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи мається аудіодиск із записом судового засідання 26 лютого 2013 року.
Щодо неточностей які, на його думку, записані у протоколі судового засідання щодо показань свідків та потерпілої, то вказане не знайшло свого підтвердження, оскільки показання записані в протоколі судового засідання відповідають аудіозапису.
Заперечення засудженого та його захисника з приводу неправильності висновку судово-медичної експертизи також було предметом дослідження суду першої інстанції. Суд дослідивши висновки як основної так і додаткової судово-медичних експертиз та допитавши в судовому засіданні експерта (т.3 а.с. 101), прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень як захисника засудженого так і самого засудженого, оскільки відсутні будь які сумніви у об'єктивності експерта та його кваліфікації.
Не спростовує вину засудженого і той факт, що потерпіла зазначила у протоколі її допиту, що нападник був у темно-коричневих сонцезахисних окулярах (т.1 а.с. 26-29), а в протоколі огляду (т.1 а.с.125-133) зазначено, що вилучені чорні сонцезахисні окуляри, оскільки у ясну сонячну погоду потерпіла могла сприйняти їх як темно-коричневі.
Інші заперечення засудженого у своїй апеляції та доповненні до неї не спростовують висновки суду наведені у вироку.
Судом першої інстанції також дано правильний висновок з приводу заперечення захисника засудженого щодо неправильної кваліфікації дій засудженого.
При призначенні покарання засудженому за вчинений злочин суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудного та визначив покарання яке є адекватним при даних обставинах справи, достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому має залишитися без змін.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960), п. 15 Перехідних положень, розділу ХІ, КПК України, колегія суддів,-
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 без змін.
_________________ ________________ ________________
Маліченко В.В. Голубенко Н.В Кисіль А.М.