Справа № 0413/8789/2012 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1594/К/13 Куліган Т.Д.
Категорія - 51 (І) Доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
16 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Турік В.П., Барильської А.П.
при секретарі: Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», третя особа Територіальне управління Держнагляду за охороною праці, про зобов'язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4,
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Просислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» - Присяжний Дмитро Михайлович, -
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Просислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (надалі - ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром») про зобов'язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві, посилаючись на те, що з 01.12.1968р. по 10.06.1981р. він працював на посаді начальника дільниці №2 цеху механізації ПВП «Кривбасвибухпром». 11 червня 1979 року о 13-00 год. на території підприємства на нього впав плакат наглядної агітації, що завдало тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим він перебував на лікуванні в різник лікарняних закладах м.Кривого Рогу та м.Дніпропетровська, а вподальшому майже повністю втратив зір і слух.
Роботодавець у 1979 році не провів належним чином розслідування нещасного випадку на виробництві та не поставив його на облік, як пов'язаний з виробництвом, хоча відповідний акт складався і навіть підписувався посадовими особами.
У 2012 році відповідачем було проведено розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у 1979 році, визнано його не пов'язаним з виробництвом та складено акт форми Н-5.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати факт травмування ОСОБА_2, начальника дільниці №2 цеху механізації ПВП «Кривбасвибухпром», о 13-00 год. 11 червня 1979 року, у адміністративній будівлі на оперативній нараді при начальнику цеху - нещасним випадком, що мав місце при виконанні ним трудових обов'язків начальника дільниці №2, цеху механізації ПВП «Кривбасвибухпром», одночасно визнавши висновок комісії по проведенню розслідування нещасного випадку від 12.05.2012 року в частині того, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом неправомірним; зобов'язати адміністрацію ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 про травмування ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків начальника дільниці №2 цеху механізації ПВП «Кривбасвибухпром», о 13-00 год. 11 червня 1979 року, у адміністративній будівлі на оперативній нараді.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпромпром» зобов'язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, висновок суду про те, що позивач не перебував у 1979 році на лікарняному листі спростовується записом у книзі нарахувань заробітної плати по автотранспортному цеху за липень 1979 року та поясненнями свідків.
Порушення норм процесуального права полягає у тому, що судом проігноровано позовні вимоги щодо встановлення факту травмування та не здійснено всіх можливих заходів для проведення експертизи по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 з 01.12.1968 року по 10.06.1981 рік працював на посаді начальника дільниці №2 цеху механізації ПВП «Кривбасвибухпром» (а.с. 12-15).
02.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався 11 червня 1979 року за наступних обставин: о 13-00 годин прямуючи в адміністративній будівлі на оперативну нараду по території підприємства, проходив повз плакати наглядної агітації, один із яких зірвався зі стіни та вдарив ОСОБА_2 дерев'яною рамою по голові. Першу допомогу надавали робітники цеху та працівники «швидкої медичної допомоги».
Наказом від 03 квітня 2012 року №231 Голови правління ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» створено комісію із розслідування причин та обставин нещасного випадку, яка визнала нещасний випадок, що стався 11 червня 1979 року о 13 годині 00 хвилин з ОСОБА_2 таким, що не пов'язаний з виробництвом, про що складено акт форми Н-5 (а.с. 3-6).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Розслідування та облік нещасних випадків у червні 1979 року проводилась згідно з Порядком розслідування та обліку пов'язаних з виробництвом нещасних випадків, затвердженим Постановою Президії центральної Ради професійних союзів від 20.05.1966 року (протокол №15 п.4), зі змінами та доповненнями від 20.01.1969 року (протокол №2 п.2); від 24.02.1975 року (протокол №4 п.7); від 18.11.1977 року (протокол №16 п.5).
Цим порядком передбачено, що розслідуванню в установленому порядку підлягали нещасні випадки, що сталися: на території підприємства, організації, установи; поза територією підприємства, організації, установи під час виконання роботи за завданням адміністрації, на комунікаціях теплової електромережі, зв'язку, на ремонтних роботах житлового фонду та інші, а також під час слідування на місце роботи і з роботи на транспорті підприємства; як протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви), так і перед початком або після закінчення роботи, а також при виконанні робіт у надурочний час, у вихідні і святкові дні.
Розслідування нещасних випадків, що викликали втрату працездатності протягом не менш як одного робочого дня, оформлювалися актом за формою Н-1.
Тобто, станом на червень 1979 року обов'язковою умовою для складання акту форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом було перебування потерпілого на лікарняному не менш як один робочий день.
Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Отже, для вирішення даного спору позивачеві необхідно довести перебування позивача на лікарняному 11 червня 1979 року або у наступні дні у зв'язку з отриманою травмою, якщо така була ним отримана.
Позивач ОСОБА_2 не надав жодного доказу щодо перебування на лікарняному у червні 1979 році, а вперше до медичного закладу з приводу черепно-мозгової травми він звернувся 24.08.1987 року, не зазначаючи про те, коли саме ним отримана така травма. Медичні документи щодо травми, отриманої 11.06.1979 року та її лікування суду не надано.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо недоведеності позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що перебування позивача на лікарняному може бути підтверджено поясненнями свідків, колегією суддів відхиляються, оскільки наявність захворювання та його лікування не може бути підтверджено лише поясненнями свідків, без надання відповідних медичних документів. Крім того, колегією суддів досліджено надані позивачем копії проектів акту про нещасний випадок на виробництві від 11.06.1979 року (а.с. 166,167, 168), які не затверджені належним чином, не містять всіх необхідних реквізитів та печатки підприємства, однак свідчать про те, що ОСОБА_2 ще у 1979 році знав про те, що акт форми Н-1 так і не було складено, на підприємстві не зареєстровано, однак не оскаржив дій адміністрації у порядку встановленому ст. 171 КЗпП Української РСР (в редакції 1977 року), фактично погодившись з ними.
Натомість, ОСОБА_2 звернувся до адміністрації підприємства у 2012 році із заявою про складання акту форми Н-1.
Згідно п. 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, яким встановлювався порядок розслідування обставин та причин нещасних випадків у квітні 2012 року (дата звернення ОСОБА_2 із заявою), якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не відразу, розслідування проводиться за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, протягом місяця від дня подачі заяви.
Згідно з п. 7 цього Порядку нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень тощо.
Отже, для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом та складання у зв'язку з цим Акту форми Н-1, необхідно встановити наявність двох умов: 1) наявність обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків; 2) наявність шкоди здоров'ю потерпілому внаслідок певної події або раптового впливу на нього небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання трудових обов'язків.
Для з'ясування наявності причинного зв'язку між ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 ( який на даний час дійсно хворіє) та отриманою ним 11 червня 1979 року травми (за умови такого травмування), ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11.02.2013 року, за клопотанням ОСОБА_2 було призначено судово-медичну експертизу, яка не була проведена через відсутність медичних документів, які б підтверджували факт травмування та подальшого лікування у зв'язку з отриманою травмою.
Отже, підстави для визнання нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 11 червня 1979 року, таким, що пов'язаний з виробництвом колегія суддів не вбачає, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для встановлення факту травмування.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не здійснив всіх передбачених процесуальним законодавством дій щодо проведення експертизи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, до того ж ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції позивачем не ставилось питання про призначення повторної судово-медичної експертизи.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: