Справа № 408/2927/12 22-ц/774/869/К/13
Справа № 408/9038/12 Головуючий в 1-й станції
Провадження №22-ц/774/869/К/13 суддя Сільченко В.Є.
Категорія - 31 (ІІІ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
16 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Турік В.П., Барильської А.П.
при секретарі - Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 04 жовтня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Криворізький державний цирк» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представник позивача Державного підприємства «Криворізький державний цирк» - Нижник Тетяна Тарасівна, -
У квітні 2012 року позивач Державне підприємство «Криворізький державний цирк» (надалі - ДП «Криворізький державний цирк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що відповідач відповідно до наказу №371/0/17-07 від 04.07.2007р. за контрактом №365 був призначений на посаду генерального директора ДП «Криворізький державний цирк».
05.08.2008р. ОСОБА_2, від імені ДП «Криворізький державний цирк», уклав з Федеральним державним унітарним підприємством «Великий Московський Цирк на проспекті Вернадського» зовнішньоекономічний договір №237 на проведення 20 вистав у період з 07.11.2008р. по 14.12.2008р.
Крім того, ним було укладено договори з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, які фактично дублювали предмет договору № 237 від 05.08.2008р., що призвело до незаконної видачі коштів з каси ДП «Криворізький державний цирк» у загальному розмірі 292 500,00 грн.
27.10.2006р. між регіональним відділенням Фонду державного майна та ФОП ОСОБА_8 укладено договір №12/02-2693 оренди нерухомого майна, а саме приміщень буфетів цирку площею 137,8 кв.м., відповідно до п. 5.15. якого орендар зобов'язаний на дату укладення договору укласти з ДП «Криворізький державний цирк» договір про оплату експлуатаційних витрат на утримання приміщення та комунальних послуг.
Оскільки, директор ДП «Криворізький державний цирк» ОСОБА_2, проявивши службову недбалість, не уклав такий договір, у період з 27.10.2006р. по 25.02.3008р. такі послуги оплачувалися згідно договору від 01.11.2005р., тобто у заниженому розмірі, а у період з 25.02.2008р. по 01.07.2010р. споживання електропостачання до буфету проводилось у заниженому розмірі шляхом застосування коефіцієнта навантаження устаткування та із заниженою кількістю днів, у які проводились вистави, що призвело до покриття витрат орендаря ФОП ОСОБА_8 за рахунок коштів ДП «Криворізький державний цирк» у сумі 45 899,39 грн.
31.07.2002р. ДП «Криворізький державний цирк», в особі директора ОСОБА_2, укладено договір з ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» про поставку електроенергії №601215 від 31.07.2002р., а 28.05.2008р. укладено договір з ФОП ОСОБА_8 про постачання електроенергії в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому, ОСОБА_2, проявивши службову недбалість, затвердив розрахунок споживання електроенергії кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» у встановленій потужності, що призвело до заниження розміру споживання останнім електроенергії у період з 28.05.2008р. по 01.07.2010р. шляхом застосування коефіцієнта навантаження устаткування та до покриття витрат кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за рахунок коштів ДП «Криворізький державний цирк» у сумі 146 786,66 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 17 лютого 2012 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.ч. 1,2 ст. 367 КК України на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.
Посилаючись на те, що ДП «Криворізький державний цирк» є державним підприємством і віднесено законодавством України до вітчизняних закладів культури, утримання якого здійснюється з державного бюджету, а неправомірними діями ОСОБА_2 йому завдана матеріальна шкода у розмірі 485 186,05 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму на підставі ст. 1166 ЦК України.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 04 жовтня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП «Криворізький державний цирк» 485 186,05 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Додатковим рішенням цього ж суду від 26 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 441 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, застосовуючи до правовідносин сторін положення ст. 61 ЦПК України, суд не взяв до уваги, що вирок у кримінальні справі відносно відповідача не постановлювався, а розмір завданої шкоди не передбачений серед обставин, які обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи. Суд докази, що встановлюють розмір шкоди не дослідив і прийняв рішення без урахування всіх обставин.
Висновки акту результатів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Криворізький державний цирк» № 4-19/066 від 16.08.2010р. про те, що орендарю ФОП ОСОБА_8 було пред'явлено до сплати за спожиту електроенергію суми у заниженому розмірі зроблено виключно на підставі додатку №1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікової внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, тоді як жодних актів про допущення останнім порушень вимог ПКЕЕН не складалося.
Посилання в обґрунтування завданої шкоди на акт КРУ №24/06 від 24.04.2009р. є немотивованим і незаконним, оскільки на момент постановлення рішення у справі в провадження апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області перебуває справа щодо оскарження цього акту.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2012 року по кримінальній справі №1-11/11 за звинуваченням ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч.ч. 1,2 ст.367 КК України закрито провадження внаслідок застосування до підсудного норм Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, тобто з нереабілітуючих підстав.
Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили з 27.02.2012 року(а.с. 7-8).
Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2012 року у кримінальній справі №1-11/11 є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, преюдиційними є обставини, встановлені вищевказаною постановою суду щодо того, що ОСОБА_2, будучи генеральним директором державного підприємства «Криворізький цирк», володіючи організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, будучи посадовою особою, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в порушення положень п.2.2.19 зовнішньоекономічного договору №237 від 05.08.2008 року, не виконав умови цього договору щодо укладення угод на оплату праці індивідуально з кожним артистом Московських циркових номерів: в порушення положень ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959 ХІІ від 16.04.1991 року, де закріплено, що при укладенні зовнішньоекономічного контракту суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть використовувати міжнародні звичаї, які прямо не заборонені іншими законами України, в порушення ст.173 Господарського кодексу України, де закріплено, що в силу передбачених цим кодексом положень, суб'єкт господарювання зобов'язаний не вчиняти певних дій, за наявності умов раніше укладеного і підписаного договору, контракту або іншої угоди, а інший суб'єкт має право вимагати виконання цих зобов'язань, в порушення ст.520 ЦК України, де закріплено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншим тільки лише за згодою кредитора, в порушення положень п.6.2. зовнішньоекономічного договору №237 від 05.08.2008 року, не отримав письмової згоди від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ФГУП «Великий Московський Цирк на проспекті Вернадського» на укладення договору з іншими господарюючими суб'єктами, що стосуються передачі прав та обов'язків, уклав договір «Про спільну організацію та проведення циркових вистав» б/н від 07.11.2008 року та 01.12.2008 року з фізичними особами підприємцями в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_6, умови яких фактично дублювали предмет договору №237 від 05.08.2008 року, щодо надання «Криворізькому цирку» циркових номерів у кількості 20 вистав «Московським цирком», за період роботи в м. Кривий Ріг з 07.11.2008 по 14.12.2008 року виконання цих договорів привело до незаконної видачі з каси цирку ФОП ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 210 000,00грн. і ФОП ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 82 500,00грн., чим заподіяв шкоду ДП «Криворізький державний цирк» на загальну суму 292 500,00грн. Тобто, халатні дії генерального директора ДП «Криворізький державний цирк» спричинили: покриття витрат орендаря ФОП ОСОБА_8 за рахунок коштів ДП «Криворізький державний цирк», чим завдано збитків державі на суму 45 899,39грн.; покриття витрат кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», за рахунок коштів ДП «Криворізький державний цирк», чим завдано збитків державі на суму 146 786,66грн.
Загалом, ОСОБА_2, будучи генеральним директором Державного підприємства «Криворізький державний цирк», внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків заподіяв збитків підприємству на суму 485 186,05грн.
Таким чином, суд вважав доведеною ту обставину, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст.367 КК України, державі в особі Державного підприємства «Криворізький державний цирк» було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 485 186 гривень 05 копійок.
На даний час, як було встановлено в судовому засіданні завдані матеріальні збитки Державному підприємству «Криворізький державний цирк» ніким не відшкодовані.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконними діями ОСОБА_2 Державному підприємству «Криворізький державний цирк» завдана майнова шкода, що підтверджено постановою про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», а тому відповідач на підставі ст. 1166 ЦК України зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду у заявленому розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду в частині визначення розміру завданої шкоди та наявності правових підстав для стягнення завданої державі в особі Державного підприємства «Криворізький державний цирк» шкоди.
Разом з тим, не може погодитись колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо стягнення завданої шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.
Передбачені статтею 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов'язаннях.
Разом із тим підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно з пунктом 3 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач працює на посаді директора Криворізького державного цирку з 21 січня 1981 року. З 11 червня 2001 року затверджений на посаді генерального директора - художнього керівника державного підприємства «Криворізький державний цирк». На підставі контракту №365 від 04.07.2007р., укладеному між Міністерством культури і туризму України та ОСОБА_2 на підставі положень Кодексу законів про працю України, 04.07.2007р. міністром Культури і Туризму України видано наказ №371/0/17-07 про призначення ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року на посаду генерального директора ЛП «Криворізький державний цирк»
Отже, злочин відповідач вчинив під час виконання своїх трудових обов'язків, а тому шкоду останній зобов'язаний відшкодовувати в повному розмірі на підставі вищенаведених норм трудового законодавства, а не на підставі ст. 1166 ЦК України, яку застосував суд.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального або процесуального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню (ч. 2 ст. 309 ЦПК України).
У п. 5 ст. 119 ЦПК України визначено, що позивач повинен викласти обставини (підстави позову), якими він підтверджує кожну обставину, однак, згідно п. 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України обов'язок по застосування до спірних правовідносин певної правової норми покладено саме на суд.
За таких обставин, вимога позивача задовольнити позов на підстав норм Цивільного Кодексу України, яки не регулює спірні правовідносини, не перешкоджає суду задовольнити позовні вимоги із застосуванням норм матеріального права, яка підлягає застосуванню.
Отже, колегія суддів змінює рішення суду на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та зазначає, що спір вирішено на підставі ст. ст. 130, 134 Кодексу Законів про Працю України.
Перевіряючи доводи відповідача, щодо пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, апеляційним судом встановлено, що не зважаючи на те, що про розмір завданих збитків ДП «Криворізький державний цирк» стало відомо в квітні 2009 року при проведенні ревізії на підприємстві, відсутні підстави для висновку про звернення до суду з пропуском передбаченого строку.
Колегія при цьому, враховує, що якщо особа довідалась про порушення свого права, але не мала відомостей про особу, яка це право порушила, перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа дізналась про особу, яка це право порушила.
Оскільки постанова суду, якою встановлено, що саме протиправними діями відповідача ОСОБА_2 завдана шкода, була постановлений в лютому 2012 року, а з позовом позивач звернувся у квітні 2012 року, річний строк на звернення до суду з такими вимогами пропущений не був, а тому вони правильно були задоволені судом.
Відхиляє колегія суддів й доводи апеляційної скарги щодо незаконності акту КРУ №24/06 від 24.04.2009 року, яким визначено розмір збитків завданих ДП «Криворізький державний цирк», оскільки його правомірність перевірена та встановлена Дніпропетровським окружним судом по адміністративній справі №2а-7185/09/0607 за позовом ДП «Криворізький державний цирк» до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, про що 26.09.2011 року ухвалено постанову, яка набрала законної сили 30.09.2011 року (а.с. 212-220), і згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України звільняє суд від перевірки правильності визначеного у спірному акті КРУ розміру матеріальної шкоди, завданої ДП «Криворізький державний цирк».
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не перевірено розмір завданих збитків колегією суддів до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 04 жовтня 2012 року змінити.
Виключити з рішення посилання на ст. 1166 ЦК України. Вважати, що спір вирішено на підставі ст. ст. 130, 134 Кодексу Законів про Працю України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: