провадження 2/762/903/13
справа № 762/931/13-ц
« 22» травня 2013 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,
при секретарі - Перчук Я.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30 квітня 2013 року - ОСОБА_2,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,
22 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Балаклавського районного суду міста Севастополя із позовною заявою в порядку цивільного судочинства і просив суд:
- Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 11 жовтня 2011 року, в розмірі 90 647 (дев'яносто тисяч шістсот сорок сім) гривень 56 копійок.
Позов обґрунтовується тим, що 11 жовтня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, а остання зобов'язалася повернути суму боргу у строк до 11 червня 2013 року, проте цього зобов'язання не виконала.
У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову з викладених підстав.
Відповідачка у судове засідання вдруге не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена у встановленому процесуальним законом порядку.
За таких обставин, ураховуючи, що представник позивача не заперечувала проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідача, суд, керуючись приписами ст. ст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача заочно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, виходячи з такого.
11 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений Приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 5 процентів щомісячних, які будуть нараховуватись на залишок суми заборгованості, а остання зобов'язалася повернути суму боргу у строк до 11 червня 2013 року.
На підтвердження укладення договору позики та його умов позивачем було надано договір позики грошових коштів від 11 жовтня 2011 року, водночас відповідач з підстав, передбачених статтею 1051 Цивільного кодексу України, не оспорив договір позики і не надав письмових доказів на підтвердження виконання свого зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві так ж сум грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як зазначено в ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору позики.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не має наміру виконувати свої зобов'язання, що підтверджується випискою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», згідно якої ОСОБА_3 справила один платіж 9 грудня 2012 року в сумі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) гривень 5 копійок, за період з 1 листопада 2011 року по 9 січня 2013 року.
Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором, правильність якого судом перевірено.
Згідно п. 2 договору відповідачка повинна сплатити 5 % щомісячних з 12 жовтня 2011 року по 14 січня 2013 року, таким чином заборгованість за процентами складає 21 742 (двадцять одна тисяча сімсот сорок дві тисячі) гривень 61 копійку.
Відповідно до п. 5 договору, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 ЦК України, тобто не сплачену у строк суму основного боргу та 1% за кожен день прострочення. Оскільки період прострочення з 11 грудня 2011 року по 14 січня 2013 року, загальна сума заборгованості за прострочення грошового зобов'язання становить 40 350 (сорок тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Зважаючи на таке, загальна заборгованість за договором позики, з урахуванням процентів і процентів за прострочення грошового зобов'язання складає 90 647 (дев'яносто тисяч шістсот сорок сім) гривень 56 копійок.
Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 90 647 (дев'яносто тисяч шістсот сорок сім) гривень 56 копійок.
Таким чином, розглянувши справу в присутності представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3-8, 10, 11, 15, 60, 61, 158, 179, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2), суму боргу за нотаріально посвідченим договором позики грошових коштів від 11 жовтня 2011 року з урахування 5 процентів щомісячних та одного процента на день від простроченої суми в розмірі 90 647 (дев'яносто тисяч шістсот сорок сім) гривень 56 копійок.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2), суму судового збору в розмірі 906 (дев'ятсот шість) гривень 49 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Роз'яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Дибець О.М.