Справа № 178/714/13-ц
25 червня 2013 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цяберябого Б.М.,
при секретарі Янченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями, -
В C Т А Н О В И В :
06 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. За спільні кошти було побудовано житловий будинок із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 вересня 2004 року, видане на підставі рішення Аульської селищної ради № 96 від 26 серпня 2004 року. 15 квітня 2013 року шлюб між сторонами розірвано згідно рішення Криничанського районного суду. Позивачка з дітьми проживає в спірному будинку, а відповідач у батьків. За даних обставин позивачка просить визнати будинок спільною сумісною власністю подружжя та визнати право власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями.
Відповідач позовні вимоги визнав і пояснив, що він не заперечує про и визнання за позивачко. права власності на ? частину домоволодіння, оскільки домоволодіння побудоване за спільні кошти в період шлюбу з позивачко.
Суд, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Судом встановлено, що обставини, викладені в позові відповідають дійсності та підтверджені документальними доказами: свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 06 вересня 2003 року (а.с.5), рішенням Криничанського районного суду від 15 квітня 2013 року про розірвання шлюбу, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 вересня 2004 року, виданим на підставі рішення Аульської селищної ради № 96 від 26 серпня 2004 року. (а.с. 6).
Суд вважає, що вимоги позивачки про визнання житлового будинку із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, також про визнання за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку за вказаною адресою правомірні, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки в повному обсязі. А задоволення позову на підставі ст. 88 ЦПК України покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями - задовольнити.
Визнати житловий будинок із господарським будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, набутого за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку із господарським будівлями по АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 229 гривень 40 копійок судового збору на користь ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Б. М. Цаберябий