Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/87/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Солопов Юрій О.
Категорія - Грабіж Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.
18.07.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Осєтрова В.І.,
суддів - Лещенка Р.М., Яковлєвої С.В.,
при секретарі - Берневек О.А.,
за участю прокурора - Добрової Н.І.,
захисника - адвоката ОСОБА_3,
обвинуваченого - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження №12013120020000014 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2013 року яким,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимий: 04.02.2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Звільнився умовно-достроково 08.12.2012 року на 5 місяців 2 дні,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку з'являтись на реєстрацію до органів відуючих виконанням покарання.
Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_4 крім того і повторно, за таких обставин.
09.01.2013 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_4 біля магазину АТБ по вул. Куропятнікова в м. Кіровограді побачив раніше не знайому ОСОБА_6, яку вирішив пограбувати, для чого біля буд. 17 по вул. Куропятнікова в м. Кіровограді підійшов ззаду до ОСОБА_6, та з застосуванням фізичного насильства, повторно, штовхнув потерпілу в плече та шляхом ривка відкрито викрав з рук потерпілої сумку, в який знаходилось мобільний телефон «Самсунг С3010» вартістю 780 грн. та гроші в сумі 50 грн. Після цього обвинувачений з місця пригоди зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій на загальну суму 830 грн.
Крім того, 10.01.2013 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_4, повторно, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись біля зупинки транспорту " Босфор" по вул. Ж. Революції в м. Кіровограді, підбігли до раніше незнайомої потерпілої ОСОБА_7, та з застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_5 зажав рукою рот потерпілої, при цьому тримаючи її, в той час коли ОСОБА_4, шляхом ривка вихопив з рук потерпілої сумку в якій знаходився мобільний телефон "Самсунг U600", вартістю 1496,90 грн. та гаманець з грошами в сумі 2 000 грн. Після цього обвинувачені з місця пригоди зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд. Вказаними діями обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдали матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 3 496,90 грн.
В зміненій апеляційній скарзі на вказаний вирок суду прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини обвинувачених та кваліфікації скоєного, просить вирок суду змінити, ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, згідно ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, зобов'язавши періодично з'являтись на реєстраціє до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Своє прохання апелянт мотивує тим, що, зобов'язуючи ОСОБА_5 з'являтись на реєстрацію до органів відаючих виконанням покарань, суд першої інстанції не вірно виклав зміст ст. 76 КК України, яка передбачає періодичне з'явлення для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції
Також, судом першої інстанції невірно обраховано остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_4 був звільнений умовно-достроково на 5 місяців 2 дні, при цьому до призначеного покарання за даним вироком суд приєднав 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком, тобто не вірно застосувавши Закон України про кримінальну відповідальність.
В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок районного суду скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що судом не надано оцінку фактам фізичного та психологічного впливу з боку працівників міліції під час досудового слідства, в зв'язку з чим, він вимушений був себе обмовити по епізоду відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_6, в той час, як вину у вчиненні вказаного правопорушення він не визнавав і не визнає. Також, вказує на те, що було порушено його право на захист, оскільки йому не було надано захисника - адвоката. Разом з цим, обвинувачений також зазначає, що судове провадження відбувалось поверхнево, про що свідчить не вірно призначене йому остаточно покарання, оскільки суд не вправі був приєднувати до призначеного за даним вироком, 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком, так як за вироком кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.02.2011 року його було умовно-достроково звільнено на 5 місяців 2 дні.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримав свою апеляційну скаргу обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу) у потерпілої ОСОБА_7 ґрунтується на достовірних, належних, допустимих та узгоджуваних між собою доказах, які належним чином перевірені судом першої інстанції, які наведені у вироку суду та їм надана належна правова оцінка, а також ніким з учасників судового провадження не оскаржується, через що колегією суддів не перевіряється.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
По епізоду відкритого викрадення чужого мана (грабежу) у потерпілої ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_4 заперечив свою причетність до вказаного кримінального правопорушення та вказав, що вказаних дій він не вчиняв.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини по вказаному епізоду, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі знайшла своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження та підтверджується такими доказами:
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_6 встановлено, що кримінальне правопорушення проти неї вчинено особою чоловічої статі та вказано, які саме речі в неї було викрадено (т. № 2 а.с. 23-25);
- з протоколу проведення слідчого експерименту від 23.01.2013 року слідує, що потерпіла ОСОБА_6 показала напрямок її руху 09.01.2013 року та місце, де відносно неї було вчинено кримінальне правопорушення (т. № 2 а.с. 116-119);
- з протоколу проведення слідчого експерименту від 16.01.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 добровільно, без будь-якого примусу з боку працівників міліції, про що свідчить його підпис та підписи понятих у вказаному протоколі, вказав на місце вчинення ним правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6 та місце де він викинув викрадену у потерпілої сумочку, де й було виявлено вказану сумочку (т. № 2 а.с. 96-102);
- допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10, який був понятим під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4, пояснив, що обвинувачений під час проведення з ним вказаної слідчої дії добровільно, без будь-якого примусу з боку працівників міліції, розказував та показував за яких обставин вчинив відкрите викрадення чужого майна у потерпілої ОСОБА_6;
- ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда про обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згідно якої ОСОБА_4 не заперечував фактичні обставини скоєних ним кримінальних правопорушень (т. № 2 а.с. 111).
Аналізуючи вище викладені належні та допустимі докази, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно доведена повністю, а тому його дії судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що він не причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення стосовно потерпілої ОСОБА_6 та розцінює їх намаганням обвинуваченого уникнути від кримінальної відповідальності за вчинене. При цьому, колегія суддів виходить із того, що окрім ОСОБА_4 нікому не було відомо про місце знаходження викраденої у потерпілої сумочки, та із протоколу проведення слідчого експерименту від 16.01.2013 року та фото до нього, вбачається, що ОСОБА_4 добровільно вказав на місце, де він залишив викрадену сумочку та саме при цій слідчій дії на вказаному обвинуваченим місці і була виявлена жіноча сумочка. Оскільки до проведення вказаної слідчої дії органам досудового слідства не було відомо про місцезнаходження викраденої сумки потерпілої, то, на думку колегії суддів, вказане беззаперечно свідчить про те, що саме ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_6
Також, не знайшли своє підтвердження апеляційні доводи обвинуваченого з приводу застосування до нього працівниками міліції під час досудового розслідування, фізичного та психологічного тиску, про що свідчить постанова про закриття кримінального провадження від 13 липня 2013 року, згідно якої кримінальне провадження за вказаним фактом було закрите за відсутністю в діях працівників Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Разом з цим, колегія суддів визнає необґрунтованими посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на порушення його права на захист. Відповідно до протоколу відмови підозрюваного від захисника (т. № 2 а.с. 66), ОСОБА_4 в ході досудового розслідування відмовився від захисника та виявив бажання захищати свої інтереси самостійно, що не заборонено КПК України. При цьому, в ході судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення йому захисника - адвоката, яке постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.03.2013 року було задоволено та в подальшому його інтереси представляв адвокат ОСОБА_3, що підтверджується дорученням для здійснення захисту та ордером (т. № 2 а.с. 40, 46-48).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, особу ОСОБА_5, обставини, які пом'якшують покарання і відсутність обставин, які обтяжують покарання та обґрунтовано звільнив останнього від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. При цьому, поклавши на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язок з'являтись для реєстрації до органів віруючих виконанням покарань, суд невірно виклав зміст вказаної статті, в зв'язку з чим, вирок районного суду в цій частині підлягає зміні.
Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції дотримався загально прийнятих засад призначення кримінального покарання, які визначенні в ст.ст. 50, 65 КК України, при цьому належним чином врахувавши тяжкість вчиненого злочину, особу ОСОБА_4, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, в зв'язку з чим призначив обґрунтоване та виважене покарання обвинуваченому ОСОБА_4, яке в повній мірі буде сприяти виправленню останнього та попередженню вчинення ним нових правопорушень.
При цьому, судом при складанні вироків за ст. 71 КК України, помилково було приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме 6 місяців позбавлення волі, тоді як з довідки про звільнення (т. № 2 а.с. 155) видно, що ОСОБА_4 звільнився умовно-достроково на 5 місяців 2 дні.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок районного суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченим покарання.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2013 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.02.2011 року та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
ОСОБА_5 вважати засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок залишити без змін.
Судді: Осєтров В.І. Лещенко Р.М. Яковлєва С.В.
підпис підпис підпис
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області В.І. Осєтров