Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2009 р. Справа № 29/78-09
вх. № 1498/5-29
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гарюк Т.М. за дорученням;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний поїзд-870", м. Дніпропетровськ
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний поїзд-870» (код ЄДРПОУ 31828889) право власності на нежитлові приміщення медичного центру №№ 29-1-29-11 (з влаштованим окремим входом), розташовані на першому поверсі житлового будинку у літ. "А-6" по вул. Культури, 9 у м. Харкові складає - 92, 2 м.кв.., де основна - 74, 1 м.кв., допоміжна -18,1 м.кв.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2009р. по справі 29/78-09 було порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача суд встановив наступне.
Позивачем за власні кошти було проведено реконструкцію квартири № 29 по вулиці Культури, 9 під нежитлові приміщення медичного центру з влаштуванням окремого входу. Роботи виконані без дозволу на початок будівельних робіт.
Зазначена квартира перебуває у власності позивача на підставі Договору купівлі-продажу квартири № 7184 від 07 вересня 2006 року.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1165 від 20.11.2007 року квартиру переведено у нежиле приміщення та дозволено позивачу провести реабілітаційні роботи, пов'язані з реконструкцією нежитлових приміщень під медичний центр.
Як свідчать матеріали справи, з метою проведення реконструкції, позивачем замовлено відповідний робочий проект.
Робочий проект проведення реабілітаційних робіт, пов'язаних з реконструкцією нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Культури, 9 у м. Харкові розроблено ТОВ «Харківреконструкція» (ліцензія: АА № 775360). Робочий проект містить у своєму складі всі необхідні висновки та погодження.
З метою підтвердження можливості проведення реконструкції квартири Позивачем замовлено у Харківської національній академії міського господарства (ліцензія: АВ № 109980) технічний висновок про можливість реконструкції кв. № 29 по вул. Культури, 9 під медичний центр.
Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку під час огляду не виявлено дефектів, що знижують експлуатаційну надійність несучих та огороджуючих конструкцій. Реконструкція не вплине на несучу здатність будівлі.
Відповідно до вимог чинного законодавства, комунальним підприємством «Харківське міське БТІ" 02.11.2007 року проведено технічну інвентаризацію та складено технічний паспорт на нежитлові приміщення. Відповідно до технічного паспорту загальна площа нежитлових приміщень першого поверху №№ 29-1-29-11 житлового будинку у літ. «А-6" по вул. Культури, 9 у м. Харкові складає - 92, 2 м.кв., де основна - 74, 1 м.кв., допоміжна -18, 1 м.кв.
Як вбачається з матеріалів справи, роботи виконані позивачем самочинно, що не дозволяє ввести зазначені нежитлові приміщення до експлуатації та оформити права на них належним чином.
Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Всупереч викладеним вище нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових приміщень, отже, позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання
Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво (реконструкцію) нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до положень Цивільного кодексу України право власності на самовільно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно може бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 319, 321, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний поїзд-870» (м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну, 41, код ЄДРПОУ 31828889) право власності на нежитлові приміщення медичного центру №№ 29-1-29-11 (з влаштованим окремим входом), розташовані на першому поверсі житлового будинку у літ. "А-6" по вул. Культури, 9 у м. Харкові складає - 92, 2 м.кв.., де основна - 74, 1 м.кв., допоміжна -18,1 м.кв.
Суддя Тихий П.В.