Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
24.03.2009
Справа №2-2/1020-2009
За позовом:Приватного підприємства «ЮГ-КОМПЛЕКС» (95024, м.Сімферополь, вул.Аерофлотська, 5)
до відповідача: Холдінгової компанії «Кримавіамонтаж» (95024, м.Сімферополь, вул.Аерофлотська, 5)
про стягнення 260 000,00грн
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача : Шуміліна - предст, доручення у справі
Від відповідача : Сідоренко - предст, довір у справі
Суть спору:
Позивач - ПП «ЮГ-КОМПЛЕКС» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Холдінгової компанії «Кримавіамонтаж» про стягнення 260 000,00грн боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики, відповідно до умов якого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 300 000,00грн, а відповідач повинен був повернути вказану суму до 15.4.2004р., тоді як відповідач у порушення умов договору суму безвідсоткової позики повернув лише частково - у розмірі 40 000,00грн. Сума у розмірі 260 000,00грн відповідачем повернута не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Відповідач у судовому засіданні надав суду відзив №23/03-1 від 23.3.2009р на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному об'ємі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що ніяких документів, які підтверджують борг нема.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:
Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, що виникли до набуття чинності названого кодексу, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання їм законної сили.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Між ПП «ЮГ-КОМПЛЕКС», як позикодавцем, та Холдінговою компанією «Кримавіамонтаж», як наємником, було укладено договір №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, встановлених договором, позикодавець надає наємнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у строк, встановлений договором. (п. 1 договору).
Розмір позики встановлюється у гривнях та складає 300 000,00грн. Строк повернення позики складає 2 роки з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковому рахунку наємника. (п.2, 4 договору).
Проте позов про стягнення заборгованості за договором №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики не підлягає задоволенню, тому що:
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Давши оцінку представленим доказам суд прийшов до висновку, що позивач не представив суду документів, що підтверджують перерахування відповідачу 300 000,00грн безвідсоткової позики та документів щодо часткового погашення відповідачем суми позики.
Підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 01.01.2004р, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 260 000,00грн., на який ПП «ЮГ-КОМПЛЕКС» посилається у позові, як на підставу позовних вимог не може бути визнаний судом відношувальним та допустимим доказом, тому що він не являється первісним бухгалтерським документом, а отже не може бути належним доказом по справі.
Яких - набудь інших документів, що підтверджують надання позики ПП «ЮГ-КОМПЛЕКС» Холдінговій компанії «Кримавіамонтаж» за договором №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики, позивач до суду не представив.
Більш того, як вже зазначалося, позика за договором №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики надавалася позичальнику строком на 2 роки.
З вищевикладеного виходить, що позивачу було відомо про порушення його права 15.4.2004р., про що позивач сам зазначає у позовній заяві, та позивач мав право звернутися до судових органів у межах позовної давності щодо стягнення суми заборгованості з Холдінгової компанії «Кримавіамонтаж», що виникла за договором №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики.
В силу ст.ст. 256,257,261,267 ЦК України, позовною давністю є термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, позовна давність застосовується судом за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, п.4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тоді як відповідач у своєму відзиві №23/03-1 від 23.3.2009р на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, наполягає на застосуванні судом строків позовної давності.
Наявність підстав зупинення та переривання перебігу строків позовної давності відповідно до ст.ст. 263,264 Цивільного кодексу України судом встановлена також не була.
Відповідно до штемпелю на позовній заяві позивач звернувся з позовом до суду 19.02.2009р., тобто після закінчення строку позовної давності зв'язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості за договором №02.7.010-3 від 15.4.2002р про надання безвідсоткової позики задоволенню не підлягає.
За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений і підписаний 27.3.2009р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.