18 березня 2009 р.
№ 9/324/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
на рішення
Господарського суду Миколаївської області
від
10.06.2008р.
у справі
№9/324/08
Господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум"
до
Адміністрації Центрального району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача
Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"
про
визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача:
не з'явився
- третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача:
не з'явився
- особи, в інтересах якої внесено касаційне подання:
не з'явився
- прокурора
Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №72 від 14.04.2008р.), -
Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення адміністративної будівлі з гаражними боксами за літ "Ж-3", загальною площею -573, 80 м2, основною площею 447, 70 м2 по вул. Гречишникова, 52 в м. Миколаєві, обґрунтовуючи позов положеннями ст.376 ЦК України.
Оскарженим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. (суддя Філінюк І.Г.) вказаний позов задоволено.
В касаційному поданні Перший заступник прокурора Миколаївської області просить вказане рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.375, 376 Цивільного кодексу України, ст.12 Земельного кодексу України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відзиву на касаційне подання не надійшло.
Сторони, третя особа, та особа, в інтересах якої внесено касаційне подання, не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, на земельній ділянці площею 2 333 м2, наданій позивачу на умовах оренди за договором від 07.10.2004р., укладеного з Миколаївською міською радою, позивач здійснив самочинну забудову, а саме - адміністративну будівлю з гаражними боксами за літ "Ж-3", загальною площею 573, 80 м2, основною площею 447, 70 м2.
Визнання за позивачем права власності на вказане самочинно збудоване нерухоме майно послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що Головне управління містобудування і архітектури управління архітектурної діяльності Миколаївської міської ради, Міська санітарно-епідеміологічна станція м. Миколаєва, Управління МНС України в Миколаївській області та суміжні землекористувачі не заперечують проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані приміщення, а здійснена позивачем самочинна забудова не порушує права чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Про те судове рішення є незаконним з наступних підстав.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції виходив із наявності самочинно збудованого позивачем нерухомого майна, наявності правової норми, яка передбачає можливість визнання за рішенням суду за особою, яка здійснила таке будівництво, права на це майно, а також виходив із того, що це не порушує права інших осіб.
Про те вказаних обставин не достатньо для того, щоб вважати що між сторонами виник спір, і що даний позов підлягає задоволенню.
Так, згідно приписів ст.1 ГПК України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до приписів ст.42 цього кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.
Між тим судом таких обставин не встановлено, постановляючи рішення про задоволення позову та визнання права власності на майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно.
Таким чином вже з цих підстав судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а згідно вказаних норм права суд має з'ясовувати які права чи охоронювані законом інтереси позивача порушуються, не визнаються чи оспорюються.
Також, розглядаючи позов суд першої інстанції припустився і інших порушень норм матеріального та процесуального права.
Так, задовольняючи позов, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Крім того, господарський суд не врахував, що відповідно до положень ст.95 ЗК України та ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Таким чином судове рішення підлягає скасуванню відповідно до приписів ст.111-10 ч.2 п.3 ГПК України оскільки стосується прав і обов'язків орендодавця, який не був залучений до участі у справі.
Також, судом не перевірено чи всі споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак чи підлягають державній реєстрації, виходячи з положень п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року з наступними змінами.
Крім того, з урахуванням положень ст.ст.1-3, 8, 16, 17 Закону України "Про основи містобудування", суд мав з'ясувати чи відповідають самочинно збудовані об'єкти Державним стандартам, будівельним нормам і правилам, а відтак чи вони є безпечними для експлуатації.
Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судове рішення, прийняте у справі, вказаним вимогам не відповідає.
За вказаних обставин судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.ч.1, 2 п.3, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало