24 березня 2009 р.
№ 28/280-06-6761
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Агентство 2500" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 17.09.2008р., прийняту за результатами розгляду скарги №22921
у справі №28/280-06-6761 господарського суду Одеської області
за позовом Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного
банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровському Одеської області"
до відповідача Приватного підприємства "Агентство 2500"
про стягнення 418 088,83грн.
за участю представників:
Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного банку - не з'явилися;
ПП "Агентство 2500" -не з'явилися;
ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області - не з'явилися
Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк в особі "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровському Одеської області" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та просив суд звернути стягнення у розмірі 418 088,83грн. на заставлене майно відповідача -Приватного підприємства "Агентство 2500" згідно договору застави від 21.04.2005р. (т.1 а.с.2-5).
Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду звернуто стягнення шляхом його реалізації для погашення заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №030-60-01-15 від 21.04.2005р. у розмірі 418 088грн., а саме:
- транспортні засоби у кількості 5 одиниць, автонавантажувач ДП, заставною вартістю 139 634грн. відповідно до договору застави від 21.04.2005р.;
- обладнання кількістю 31шт., заставною вартістю 376 148грн. відповідно до договору застави від 21.04.2005р. (т.1 а.с.78-79).
На виконання рішення суду у даній справі видано наказ (т.1 а.с.81).
05.10.2007р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо виконання рішення у даній справі (зареєстрована за вх. №22921 від 03.10.2007р.).
У поданій скарзі відповідач просить :
- визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо не направлення ПП "Агентство 2500" копій постанов про зупинення виконавчого провадження, призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста;
- визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо не повідомлення про оцінку арештованого майна;
- визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо укладення договору №06/09 від 11.09.2007р. з Одеським аукціонним центром Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" на реалізацію майна ПП "Агентство 2500" на виконання рішення у даній справі (т.1 а.с.99-101).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2007р. скарга ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області залишена без розгляду (а.с.130).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2007р. ухвала господарського суду Одеської області від 07.11.2007р. скасована, а справа направлена для розгляду скарги до господарського суду Одеської області (т.2 а.с.19-21).
Під час нового розгляду скарги, ПП "Агентство 2500" доповнило заявлені у вищевказаній скарзі вимоги. Так, відповідно до поданої заяви, відповідач також просив визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області в частині передачі на реалізацію майна ПП "Агентство 2500", а саме причепу СЗАП-8355 автонавантажучава-4014 (т.2 а.с.24-25).
Позивач у справі -Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області", заперечуючи проти доводів скарги, просив у її задоволенні відмовити (т.2 а.с.27-28).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2008р. у задоволенні скарги ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області відмовлено (т.2 а.с.30-32).
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2008р. ухвала господарського суду Одеської області від 21.01.2008р. скасована, а справа передана до господарського суду Одеської області для нового розгляду поданої скарги.
За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. у задоволенні скарги ПП "Агентство-2500" відмовлено (т.2 а.с.119-120).
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- копія ухвали про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні та повідомлення про вартість арештованого майна направлені відповідачу;
- підстав для зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство не має, враховуючи, що предметом виконання є звернення стягнення на заставлене майно;
- є законними дії органу ДВС щодо укладення договору із спеціалізованою організацією та передача їй майна на реалізацію, враховуючи те, що мораторій, введений під час розгляду справи про банкрутство відповідача, не розповсюджується на реалізацію заставленого майна;
- постанова про зупинення виконавчого провадження не приймалась, отже, її копія не могла бути направлена відповідачу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. залишена без змін (т.2 а.с.199-206).
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р., ПП "Агентство-2500" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а вимоги скарги на дії органу ДВС -задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушення та неправильним застосування судами норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За змістом ч.3 вказаної норми, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.
Предметом розгляду відповідно до поданої відповідачем скарги є правомірність дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо виконання рішення у даній справі, на підставі виданих судом наказів. При цьому, у поданій ПП "Агентство 2500" скарзі об'єднано декілька вимог.
Зокрема, відповідно до поданої скарги, а також уточнення до неї (т.2 а.с.24-25), відповідач, зокрема, просив визнати неправомірними дії органу ДВС щодо укладення договору №06/09 від 11.09.2007р. з Одеським аукціонним центром Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонний центрів" на реалізацію майна ПП "Агентство 2500" на виконання рішення, а також передачі на реалізацію майна підприємства -причепу СЗАП-8355, автонавантажувача-4014.
Крім того, скаржник також просив визнати неправомірними дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо не направлення йому копії постанови про зупинення виконавчого провадження.
Одним із доводів щодо неправомірності таких дій органу ДВС відповідно до змісту скарги відповідача є порушення органом ДВС вимог п.8 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". Так, скаржник вважає, що виконавче провадження, порушене на виконання рішення у даній справі, мало бути зупинено, враховуючи порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Суд першої інстанції визнав такі доводи ПП "Агентство 2500" безпідставними, посилаючись на те, що, відповідно до ч. 6 ст.64 Закону України "Про виконавче провадження", у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно. При цьому, враховуючи, що рішенням у даній справі звернуто стягнення саме на майно, яке є предметом застави, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виконавче провадження щодо виконання такого рішення не підлягало зупиненню.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зупинення виконавчого провадження по зверненню стягнення на заставлене майно у випадку порушенням справи про банкрутство боржника та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, підтриманий апеляційною інстанцією.
Разом з тим, таких висновків суди дійшли на застосувавши наступні норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Так, в силу п. 8 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", підставою, що тягне за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що виконавчі провадження щодо боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають зупиненню, у випадку, якщо на відповідні вимоги поширюється дія мораторію.
Поняттю "мораторій" надано визначення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів. При цьому, в силу ч. 6 цієї норми, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст.14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону.
Отже, дія мораторію, виходячи з виключного переліку, наведеного у ч.6 ст.12 Закону, розповсюджує свою дію на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою.
Так, згідно ч.2 ст.26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Отже, виходячи з положень зазначених норм, у випадку порушення справи про банкрутству боржника, виконавче провадження, яке порушене на виконання рішення про звернення стягнення на заставлене майно, підлягає зупиненню і задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою, має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (також див. п.8.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193).
При цьому, посилання судів на ч.6 ст.64 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу, що виключає обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження у випадку виконання ним рішення про звернення стягнення на заставлене майно боржника -юридичної особи щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, хибне з наступних підстав.
Вищевказаною нормою визначається порядок та черговість звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, у разі відсутності у нього грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. При цьому, чч.3-6 цієї норми визначає особливий порядок дій державного виконавця у випадку звернення ним стягнення на майно боржника, яке віднесено до третьої черги. Отже, зазначена норма не регулює відносини, що виникли, враховуючи, що стягнення на заставлене індивідуально визначене майно звернуто судом за рішенням суду, яке виконується.
Враховуючи зазначене, для розгляду поданої скарги суд першої інстанції мав з'ясувати коли порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів і чи діяв мораторій у відповідний період.
Зазначені питання не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.1117 ГПК України.
Слід зазначити, що наступні вимоги скаржника стосуються надання оцінки правомірності дій державного виконавця щодо виконання рішення у даній справі у виконавчому провадженні, яке відповідач вважає таким, що мало бути зупинено на підставі п.8 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи зазначене, надати оцінку іншим діям державного виконавця, направленим на фактичне виконання рішення у даній справі, не можливо до визначення чи є правомірними дії органу ДВС щодо виконання рішення у даній справі у випадку дії у відповідний період мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд скарги ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (зареєстрована за вх.№22921 від 05.10.2007р.)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111, 11113 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агентство 2500" задовольнити частково.
2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. у справі №28/280-06-6761 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Одеської області для нового розгляду скарги ПП "Агентство 2500" на дії ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (зареєстрована за вх.№22921 від 05.10.2007р.).
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М,