Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2009 р. Справа № 60/40-09
вх. № 1209/4-60
Суддя господарського суду Чистякова І.О.
при секретарі судового засідання Кисильова К.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Бражникова Л.В. - посвідчення № 80 від 02.07.2007 року позивача - не з"явився 3-й особи - Караульна Ю.Л. - довіреність № 1267/7/10-017 від 03.02.2009 року відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави. в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова
до Приватного підприємства "Відродження", м. Харків
про стягнення 9136,59 грн.
17 лютого 2009 року заступник прокурора Київського району м. Харкова звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) щодо стягнення з Приватного підприємства "Відродження" (відповідач) на користь позивача 9136,59 грн. заборгованості за договором оренди землі № 340767100192 від 30.11.2007 року, яка виникла станом на 06.02.2009 рік. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором оренди землі № 340767100192 від 30.11.2007 року, щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв"язку з чим виникла зазначена сума заборгованості з орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 03 березня 2009 року о 12:20 годині та залучено до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2009 року було відкладено розгляд справи на 17 березня 2009 року о 11:40.
17 березня 2009 року прокурор через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 7421), які долучені судом до матеріалів справи.
17 березня 2009 року представник 3-ї особи через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 7419), які долучені судом до матеріалів справи.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з»явився, документів, витребуваних попередньою ухвалою суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання не з»явився, відзив на позовну заяву та витребуваних документів до суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до суду письмові пояснення щодо заявленого позову не надала, однак у судовому засіданні пояснила, що 10.02.2009 року відповідачем було сплачено повністю суму заборгованості по орендній платі - 9136,59 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та 3-ї особи, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив наступне.
08 жовтня 2007 року між Харківською міською радою (позивач) та Приватним підприємством "Відродження" (відповідач) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 30.11.2007 року за № 340767100192.
У відповідності до умов договору позивач на підставі рішення VII сесії Харківської міської ради V скликання від 22.11.2006 року № 171/06 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об"єктів", надав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,6313 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 14, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 12.12.2007 року.
П. 9 договору, встановлено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься відповідачем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області, у розмірі орендної плати в місяць за земельну ділянку, що становить 8891,04 грн. та згідно п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 11 зазначеного договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Відповідно до ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
Крім того, згідно п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Відповідно до пояснень третьої особи - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, наданими суду у ході судового засідання, нарахування відповідачу згідно договору оренди землі відображено в податковій декларації, долученої судом до матеріалів справи та станом на 05.02.2009 року податковий борг по орендній платі за використання зазначеної земельної ділянки складав 9135,87 грн. та пеня 0,72 грн., нарахована відповідно до п.14 договору. Всього податковий борг по орендній платі за використання зазначеної земельної ділянки, з урахуванням пені складав - 9136,59 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до облікової картки платника податків, яка долучена судом до матеріалів справи, відповідачем 10 лютого 2009 року платіжним дорученням № 11 від 10.02.2009 року було перераховано на рахунок Державного казначейства у Харківській області 9139,99 грн., та зазначена сума була зарахована в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за використання зазначеної земельної ділянки.
Згідно частини першої ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. У ст. 1 ГПК України зазначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Ч. 2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
З наведених норм Господарського процесуального кодексу України, випливає, що прокурор має право звертатися до господарського суду з позовом за захистом порушених і охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент звернення заступника прокурора з позовом відповідачем не було порушено охоронювані законом інтереси держави, оскільки сума податкового боргу по орендній платі за використання вищезазначеної земельної ділянки була сплачена в повному обсязі, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявлені безпідставно.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», що становить 102 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень, у разі відмови в позові повністю, не покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 20, 27 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 2, 21, 24, 35 Закону України "Про оренду землі", п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 21, 27, 29, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Повний текст рішення підписано 18 березня 2009 року.
Суддя Чистякова І.О.
справа № 60/40-09