16 березня 2009 р.
№ 14/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Шевчук С.Р. (доповідач)
Суддів
Барицької Т.Л.
Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу
Рівненської обласної спілки споживчих товариств
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р.
у справі
№14/281
за позовом
Спільного підприємства "Хлібокомбінат"
до
Рівненської обласної спілки споживчих товариств
Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання"
3-ті особи
Відкрите акціонерне товариство "Сарненський комбінат хлібопродуктів"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд"
Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"
про
скасування постанови №230 від 09.07.2004р., визнання права власності на будівлю, зобов'язання повернути будівлю та скасування реєстрації права власності на будівлю
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Лашутін Е.І. дов. №2/д від 03.01.2009р.
- відповідача 1: Бордаченко О.В. дов. №16-04 від 18.02.2009р.
- відповідача 2: не з?явились
- 3-тя особа-1: не з'явились
- 3-тя особа-2: Миськов С.О. дов. №04 від 16.01.2009р.
- 3-я особа -3: не з?явились
Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.09.2008р. у справі №14/281 (суддя Марач В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. (головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), задоволено позов Спільного підприємства «Хлібокомбінат» до Рівненської обласної спілки споживчих товариств, Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської обласної спілки споживчих товариств, визнано недійсною постанову правління Рівненської обласної спілки споживчих товариств №203 від 09.07.2004р. «Про передачу основних засобів з балансу кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» облспоживспілки на баланс Рівненської облспоживспілки з моменту її прийняття. В позові третьої особи із самостійними вимогами ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсною постанови правління Рівненської обласної спілки споживчих товариств від 09.07.2004р. №203 - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що спірна постанова правління Рівненської облспоживспілки від 09.07.2004р. була прийнята всупереч Статуту відповідача-1. При цьому суд посилався на те, що Статутом облспоживспілки передбачено необхідність затвердження Радою облспоживспілки рішення правління про безоплатну передачу основних засобів Рівненської облспоживспілки у власність іншим особам та отримання попереднього дозволу правління Укоопспілки, чого при прийнятті спірної постанови правління не було зроблено. Оскільки ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2004р. у справі №10/257, якою було затверджено мирову угоду про передачу будівлі універмагу від СП «Хлібокомбінат» до КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» у власність, було скасовано при перегляді справи №10/257 за нововиявленими обставинами, то місцевий господарський суд також встановив, що постановою правління від 09.07.2004р. №203 Рівненська облспоживспілка фактично розпорядилась майном СП «Хлібокомбінат». За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що спірна постанова правління відповідача-1 порушує права позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами, господарський суд Рівненської області виходив з того, що права ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» не порушені, оскільки він набув у власність будівлю універмагу значно пізніше, ніж було прийнято спірну постанову правління Рівненської облспоживспілки. Відтак суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні такого позову.
Не погодившись із судовими рішеннями, Рівненська облспоживспілка звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. у справі №14/281 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог СП «Хлібокомбінат» відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, Рівненська облспоживспілка вказує на те, що впродовж 2003 - 2008 років ТОВ «ТД «Едланд», ТОВ «ОРТФ «Едланд», ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», Корсунем В.Б. та Бойком Д.А. укладались договори купівлі-продажу будівлі універмагу по вул. Грушевського, 29, що вказує на те, що право власності на будівлю не належить позивачу, а тому його права спірною постановою правління від 09.07.2004р. не були порушені. При цьому, скаржник посилається на рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004р. у справі №10/270 про визнання права власності на вказану будівлю за Рівненською облспоживспілкою. Скаржник також вказує на те, що його Статутом передбачено обмеження повноважень правління лише відносно цілісних майнових комплексів, яким будівля універмагу не є.
В судовому засіданні представник відповідача-1 касаційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач та третя особа-2 повністю заперечують підстави скасування рішення і постанови та просять суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Відповідач-2 та третя особа 1, 3 не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Відповідач-2 та третя особа 1, 3 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу Рівненської облспоживспілки, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 09.07.2004р. правлінням Рівненської обласної спілки споживчих товариств прийнято постанову №203, згідно якої передано з балансу КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської обласної спілки споживчих товариств (надалі -«Відповідач-2») на баланс Рівненської облспоживспілки (надалі -«відповідач-1») у власність будівлю універмагу, що знаходиться в м. Костопіль по вул. Грушевського, 29.
Задовольняючи позовні вимоги Позивача, попередні судові інстанції встановили, що відповідно до підпункту м) п. 32 Статуту відповідача-1, правління облспоживспілки у разі делегування Радою облспоживспілки відповідних повноважень, в період між зборами Ради споживспілки, приймає рішення щодо продажу основних засобів, їх безоплатну передачу юридичним чи фізичним особам, надання в оперативну оренду цілісних майнових комплексів (підприємств), заставу або позику, обмін і безкоштовне користування, здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном споживспілки, з інших питань господарської діяльності, в межах визначеної компетенції. Рішення правління з питань продажу, безоплатної передачі, надання в оперативну оренду, заставу, безкоштовне користування цілісних майнових комплексів (підприємств) попередньо погоджується правлінням Укоопспілки.
Місцевий господарський суд у рішенні від 30.09.2008р. у справі №14/281 дійшов висновку про те, що Рада облспоживспілки не делегувала повноважень правлінню на безоплатну передачу основних засобів, а також встановив відсутність попереднього погодження рішення правління відповідача-1 від 09.07.2004р. про безоплатну передачу цілісного майнового комплексу з правлінням Укоопспілки. З такими висновками суду першої інстанції погодився Львівський апеляційний господарський суд.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із правильністю висновків судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Відтак, розпорядження майном Рівненської облспоживспілки повинно здійснюватись у відповідності до вимог Статуту відповідача-1, зокрема, вказаного вище підпункту м) п. 32 Статуту.
У матеріалах справи міститься постанова перших зборів Рівненської облспоживспілки 13 скликання від 20.02.2004р., яким Рада облспоживспілки Відповідача-1 делегувала правлінню право приймати рішення, зокрема, про безоплатну передачу основних засобів юридичним і фізичним особам. Крім того, постановою 2 зборів Ради Рівненської облспоживспілки 13 скликання від 06.08.2004р. було затверджено перелік постанов правління відповідача-1, серед яких міститься і спірна постанова від 09.07.2004р. за №203.
Місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не надали вказаним обставинам ніякої юридичної оцінки, залишивши їх поза увагою. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій не можуть вважатись законними та обґрунтованими.
Колегія суддів не може також погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що прийняття правлінням відповідача-1 спірної постанови вимагало отримання попередньої згоди від правління Укоопспілки. Так, згідно вказаних вище положень пп. «м» п. 32 Статуту відповідача-1 рішення його правління потребували попереднього погодження з правлінням Укоопспілки лише щодо питань безоплатної передачі цілісних майнових комплексів (підприємств) відповідача-1 іншим фізичним чи юридичним особам.
Відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Схоже положення міститься і у ч. 2 ст. 191 ЦК України, відповідно до якої до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, цілісний майновий комплекс передбачає наявність майна, що дозволяє здійснити завершений цикл виробництва, включає земельну ділянку, на якій знаходиться таке майно, систему комунікацій тощо, а не лише окрему будівлю.
Як вбачається із спірної постанови правління відповідача-1 від 09.07.2004р. №203, та встановлено судами, у власність відповідача-1 передавалась лише будівля універмагу без земельної ділянки, інженерно-комунікаційних систем чи інших ознак цілісного майнового комплексу. Відтак, спірна постанова правління відповідача-1 не стосувалась цілісного майнового комплексу, а стосувалась лише окремого нерухомого майна. Враховуючи ту обставину, що сама по собі будівля універмагу не є цілісним майновим комплексом, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди не вірно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків про те, що прийняття правлінням відповідача-1 постанови щодо будівлі універмагу потребувало отримання попередньої згоди правління Укоопспілки.
Також колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, зроблено передчасний висновок про те, що спірною постановою правління відповідача-1 були порушені права позивача на використання майна для здійснення його господарської діяльності, оскільки відповідач-1 в результаті винесення спірної постанови фактично розпорядився майном, яке належить позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду із позовом, будівля універмагу по вул. Грушевського, 29 у м. Костопіль вже відчужувалось ТОВ «ТД «Едланд» на користь ТОВ «ОРТФ «Едланд» за договором купівлі-продажу від 25.03.2003р. Після цього ТОВ «ОРТФ «Едланд» відчужило цю будівлю на користь ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» за договором купівлі-продажу від 24.11.2007 р., у зв'язку з чим ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», посилаючись на те, що воно є власником спірного майна, звертався до суду із самостійними вимогами як третя особа у даній справі. В подальшому ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» продало будівлю універмагу Корсуну В.Б. за договором купівлі-продажу від 19.03.2008 р., який в подальшому продав 08.04.2008р. будівлю універмагу Бойку Д.М.
При цьому, в порушення вимог ст. 43 ГПК України судами не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів того, хто саме є власником будівлі універмагу по вул. Грушевського, 29 на момент розгляду справи та не дано належної правової оцінки способу захисту, який обраний Позивачем при зверненні ним до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. За таких обставин висновок місцевого господарського суду про те, що спірна постанова правління відповідача-1 порушує права позивача як власника будівлі універмагу не може вважатись законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги ту обставину, що скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що судами попередніх інстанцій, окрім порушення норм матеріального та процесуального права, не було враховано усіх обставин справи та не дано належної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати права та обов'язки сторін відносно будівлі універмагу по вул. Грушевського, 29 у м. Костопіль, і залежно від встановлених фактичних обставин справи, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу Рівненської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.
Рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. у справі №14/281 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області у іншому складі суддів.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Барицька Т.Л.
С у д д я Волік І.М.