18 березня 2009 р.
№ 18/33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючий,
Волік І.М.,
Мележик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року у справі № 18/33 Господарського суду Рівненської області за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", м. Рівне до Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-цемент", Рівненська область, про стягнення 5 352 960 грн.,
за участю представників:
позивача - Янкевич Л.Д. (дов. №10-12 від 05.01.2009)
-Чумак В.О. (дов. №10-707 від 17.03.2009)
відповідача -Собчук М.В. (дов. № 2095-юр від 10.10.2006)
У серпні 2008 року позивач -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-цемент" про стягнення 5 352 960 грн.
Вказував, що 03.01.2006 між ВАТ "Рівнегаз" (облгаз) та ВАТ "Волинь-цемент" (споживач) укладено договір на надання послуг по транспортуванню природного газу (промисловість) №163-3П-06, предметом якого є надання послуг по транспортуванню природного газу, який надійшов з газотранспортної організації УМГ "Львівтрансгаз" і переданий Облгазу на пунктах передачі газу (ГРС) в його мережі, до вхідної запірної (відключаючої) арматури газоспоживаючого обладнання споживача, та проведення споживачем оплати наданих облгазом послуг.
Пунктом 11.1 договору строк дії договору встановлений з 01.01.2006 до 31.12.2006 в частині надання послуг по транспортуванню газу, а в частині проведення розрахунків за надані послуги по транспортуванню газу -до їх повного здійснення.
Посилаючись на ст.ст.22, 525, 610, 623, 903 ЦК України та односторонню відмову відповідача від виконання зобов'язань, -позивач просив стягнути з Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-цемент" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 5 352 960 грн. завданих збитків.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 3 жовтня 2008 року (суддя Гудак А.В.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: головуючий: Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) у задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 22, 614 ЦК України, ст.ст. 225, 226 ГК України та наявність об'єктивних обставин для припинення договірних зобов'язань сторін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильно застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 610, 623, 903 ЦК України та ст.35 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 3.01.2006 між ВАТ "Рівнегаз" (облгаз) та ВАТ "Волинь-цемент" (споживач) укладено договір на надання послуг по транспортуванню природного газу (промисловість) №163-3П-06, предметом якого є надання послуг по транспортуванню природного газу, який надійшов з газотранспортної організації УМГ "Львівтрансгаз" і переданий Облгазу на пунктах передачі газу (ГРС) в його мережі, до вхідної запірної (відключаючої) арматури газоспоживаючого обладнання споживача, та проведення споживачем оплати наданих облгазом послуг.
Пунктом 11.1 договору строк дії договору встановлений з 01.01.2006 до 31.12.2006 в частині надання послуг по транспортуванню газу, а в частині проведення розрахунків за надані послуги по транспортуванню газу -до їх повного здійснення.
15.05.2006 відповідач надіслав позивачу листа №989-ВГЕ від 15.05.2006 в якому зазначив, що 12.05.2006 поданий природний газ в новозбудований газопровід ВАТ "Волинь-цемент" і з 15.05.2006 ВАТ "Волинь-цемент" переходить на розрахунки за транспортування природного газу з Рівненським ЛВ УМГ.
Крім того, відповідач зазначив, що на підставі викладених обставин відпадає необхідність у наданні послуг ВАТ "Рівнегаз" за договором №163-3П-06 від 03.01.2006 та просив направити представника позивача для фіксації останніх показників приладів комерційного обліку на старому ГРП та його ліквідації.
Згідно вказаного листа 15.05.2006 уповноважені представники сторін склали акт в якому зафіксовано об'єми спожитого відповідачем природного газу за період з 01.05.2006 по 15.05.2006 та зазначено, що на виході з комерційного вузла обліку газопровід розрізано та заварено.
Вказаний акт 16.05.2006 було затверджено головою правління ВАТ "Рівнегаз" та генеральним директором ВАТ "Волинь-цемент" без будь-яких застережень.
2.06.2006 позивач надіслав відповідачу листа №1304 в якому вказав на порушення ВАТ "Волинь-цемент" умов договору, а саме: односторонню відмову від виконання договірних зобов'язань та спричинені вказаним порушенням збитки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно посилались на ст.ст. 22, 614 ЦК України, ст.ст. 225, 226 ГК України та виходили з того, що вказаний акт згідно п.п.11 договору є згодою позивача на припинення договірних зобов'язань сторін, а лист №1304 від 2.06.2006 суперечить раніше вчиненим діям позивача.
Вказані висновки господарських судів відповідають обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.
Так, пунктом 11 договору, зокрема встановлено, що договір за погодженням сторін може бути розірвано достроково. У разі виникнення потреби, щодо укладення нового договору даний договір вважається таким, що втратив чинність без додаткового погодження між сторонами.
Крім того, відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що припинення договірних зобов'язань сторін сталося внаслідок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2004 у справі № 6/142, яке набрало законної сили.
Згідно вказаного рішення суду ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України" зобов'язане протягом 7 днів з дати набрання чинності рішенням здійснити підключення до газорозподільних мереж резервного газопроводу високого тиску діаметром 273 мм, довжиною 2,2 км, який збудований Здолбунівським відкритим акціонерним товариством "Волинь-цемент" до ГРС м. Здолбунів Рівненської області.
Рішення було виконане у травні 2006 року - 12.05.2006 подано природний газ в новозбудований газопровід ВАТ "Волинь-цемент" від ГРС "Здолбунів".
Також, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Судами встановлено, що позивач всупереч положенням п.4.4.5 договору №04/01-842 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації не вжив будь-яких заходів до відображення у звітності факту розрізання та заварювання газопроводу згідно акту від 15.05.2006.
Крім того, позивач не довів, що протягом червня-грудня 2006 року ВАТ "Рівнегаз" передавався газ з газотранспортної організації від УМГ "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" на пунктах передачі газу в його мережі, до вхідної запірної арматури газоспоживаючого обладнання відповідача.
Згідно п.6 Припису №01-84 від 17.08.2006 Державної гірничотехнічної інспекції, відключений газопровід позивача в серпні 2006 року підлягав відрізанню від діючого газопроводу, звільненню від газу і заверенню наглухо.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на вказані обставини, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач протягом червня-грудня 2006 року не мав об'єктивної можливості надавати відповідачу послуги по транспортуванню газу.
За таких обставин, посилання касаційної скарги на преюдиціальне значення фактів, встановлених рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.06.2007 у справі №15/195 при вирішенні даного спору є безпідставним.
При цьому, позивач помилково ототожнює факти встановлені рішенням суду з оцінкою іншим судом певних обставин справи.
Інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України.
Постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року у справі № 18/33 залишити без змін.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик