79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.03.09 Справа № 17/216
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія», м. Борислав № 1-08/520-Б від 29.12.2008 року
на рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 року
у справі № 17/216
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС 2004», м. Херсон
до відповідача: Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія», м. Борислав
про стягнення 112 389,44 грн.
та за зустрічним позовом: Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія, м. Борислав
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС 2004», м. Херсон
про спонукання до виконання умов договору,
За участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача: Раздрогін С.В. заступник директора (довіреність від 02.03.2009 року);
від відповідача: Колечко І.В. -юрисконсульт (довіреність № 1-08/426-Б від 03.11.2008 року),
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя У.І. Ділай) від 24.12.2008 року у справі № 17/216 первісний позов задоволено частково: договір № 05/08 від 01.02.2008 року, укладений між ТзОВ «АІС 2004», м. Херсон та СП «Бориславська нафтова компанія», м. Борислав розірвано; стягнуто з СП «Бориславська нафтова компанія», м. Борислав на користь ТзОВ «АІС 2004», м. Херсон 79 029,80 грн. боргу, 1 227,67 грн. 3% річних, всього -80 257,47 грн., 4 109,87 грн. вартості послуг адвоката, 887,57 грн. державного мита, 90,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
СП «Бориславська нафтова компанія»(надалі -відповідач) з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким зобов'язати ТзОВ «АІС 2004»виконати умови договору та прийняти 27,25 тон сирої нафти, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема, відсутністю підстав для розірвання договору, передбачених ст. 651 ЦК України, оскільки згоди на розірвання договору скаржник не надав, договором не передбачено право позивача на односторонню відмову від договору, а істотного порушення умов договору відповідачем не доведено. Вважає, що згідно п. 5.2 договору здійснення позивачем передоплати свідчить про отримання повідомлення від скаржника про готовність до відвантаження нафти. Посилається на наявність нафти станом на 24.03.2008 року, що стверджується заявою Дробяка Б.Ю., який на той час виконував обов'язки генерального директора відповідача, та довідкою № 1-08/424-Б від 31.10.2008 року, а тому вважає покликання позивача на відсутність необхідного об'єму нафти і неможливість завантажити нею п'яту машину надуманими. Покликається також на те, що подорожній лист № 004979 водія Купріянова С.П. оформлений з численними грубими порушеннями норм чинного законодавства України, а квитанцію ПП Купріянова С.П. № 251075 від 30.03.2008 року про оплату транспортних послуг взагалі не можна вважати доказом оплати позивачем послуг перевізника. Зазначає, що вищезазначені обставини справи підтверджують твердження відповідача про те, що 24.03.2008 року з вини позивача не було подано обумовлений п'ятий автомобіль під завантаження нафтою, а після цієї дати від позивача жодного разу не надходило заявок про дату і час прибуття автотранспорту для відвантаження невибраної сирої нафти у розмірі 27,25 тон.
Поряд з цим, 04.03.2009 року скаржником подано доповнення до апеляційної скарги (№ 1-09/82-Б від 03.03.2009 року), в якому останній покликається також на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на оплату послуг адвоката. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про ненадання відповідачем належних доказів вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору в порядку, передбаченому ст. 664 ЦК України. При цьому зазначає, що про інформованість позивача про те, що нафта готова до відвантаження у належному місці, свідчить здійснення останнім передоплати, а також той факт, що позивач 24.03.2008 року направив п'ять автомашин під завантаження. Посилається також на те, що у зв'язку з відмовою позивача 24.03.2008 року від прийняття належного виконання, запропонованого відповідачем, а також враховуючи те, що після 24.03.2008 року позивач не вчинив дії, що випливають із суті зобов'язання та звичаїв ділового обороту, до здійснення яких відповідач не міг виконати свої зобов'язання по поставці нафти, тому відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України позивач вважається таким, що прострочив. Крім того, не погоджується із стягненням з відповідача 3% річних за незаконне користування коштами позивача в сумі 1227,67 грн.
ТзОВ «АІС 2004»(надалі -позивач) у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 16 від 19.02.2009 року) зазначає, що фактичні обставини та юридична оцінка господарських відносин, що склалися між сторонами у даній справі щодо недопоставки сирої нафти по договору № 05/08 від 01.02.2008 року повністю викладені позивачем в процесі судового розгляду справи № 17/216 в господарському суді Львівської області, що знайшло своє відображення в матеріалах даної справи та оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 року у справі № 17/216 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, доповненні до неї та відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до неї та відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 року у справі № 17/216 -залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 01.02.2008 року між СП «Бориславська нафтова компанія»(Постачальник) та ТзОВ «АІС 2004»(Покупець) було укладено договір № 05/08, згідно умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця сиру нафту Стинавського родовища (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору.
Згідно п. п. 3.1 та 3.6 даного договору товар знаходиться на нафтозбірному пункті «Стинава»СП «БНК». Місячна кількість відвантаженого товару (нафти) оформляється актом прийому-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками Покупця і Постачальника.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених
цим Кодексом.
Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналізом документальних доказів у справі колегією встановлено, що у березні 2008 року Покупець після отримання повідомлення Постачальника про готовність до подальшого відвантаження сирої нафти за умовами укладеного договору передплатив останньому 1636200,00 грн. 21.03.2008 року Покупець заявив про готовність подати 24.03.2008 року під завантаження на наливну естакаду нафтозбірного пункту «Стинава»Постачальника 5 вантажних машин.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2008 року позивачем було завантажено сирою нафтою лише 4 машини, тобто менше, ніж було обумовлено сторонами і оплачено Покупцем, а саме у розмірі 537,973 тон на загальну суму 1560121,70 грн., про що свідчить акт прийому-передачі нафти від 31.03.2008 року, підписаний представниками обох сторін (а. с. 29, Т. І) та видаткова накладна № РН-0000016 від 24.03.2008 року (а. с. 30, Т. І). На підставі цього 20.05.2008 року між сторонами договору було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо на момент взаємозвірки становило 79029,80 грн. на користь ТзОВ «АІС 2004» (а. с. 31-32, Т. І). Сума цієї заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.
Водночас, сторонами у даній справі не доведено належними та допустимими доказами об'єктивні причини, за яких не відбулось завантаження нафтою п'ятої машини, як це було ними обумовлено.
Враховуючи те, що на момент подання позову ТзОВ «АІС 2004»відвантаження 27,25 тон сирої нафти на загальну суму 79029,80 грн. так і не відбулося, останній звернувся до господарського суду Львівської області із заявою (вих. № 148 від 15.12.2008 року -а. с. 59, Т. ІІ) в порядку ст. 22 ГПК України з вимогою розірвати договір № 05/08 від 01.02.2008 року, укладений між сторонами у даній справі та стягнути з СП «Бориславська нафтова компанія»105059,76 грн. суми основного боргу та завданих збитків. Зазначені вимоги позивач аргументує, зокрема, різким падінням цін на нафту на світовому ринку внаслідок стійкої тенденції до подальшого скорочення використання нафти у світовій економіці з 123-147 доларів США за барель нафти весною 2008 року до 55-59 доларів США в листопаді 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Водночас, ч. 2 цієї ж статті передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, -змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що істотною зміною обставин у даному випадку є значне зниження вартості нафти на світовому ринку, а тому відвантаження (поставка) Покупцю нафти по ціні, визначеній сторонами у договорі № 05/08 від 01.02.2008 року, призведе до порушення його майнових інтересів та позбавить того, на що він розраховував при укладенні цього договору. А тому, зважаючи на те, що в даному випадку мають місце всі умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договору № 05/08 від 01.02.2008 року, укладеного між СП «Бориславська нафтова компанія»та ТзОВ «АІС 2004», в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.
Поряд з цим, з'ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що позивачем неодноразово направлялись на адресу СП «Бориславська нафтова компанія» претензії з вимогою повернути суму 79029,80 грн. передоплати (вих. № 51 від 10.06.2008 року, вих. № 69 від 10.07.2008 року, вих. № 89 від 30.08.2008 року -а. с. 42-43, 46-47, 51-52, Т. І), які останнім були залишені без відповіді та задоволення (копії поштових квитанцій про скерування цих претензій відповідачу наявні в матеріалах справи).
Відтак, зважаючи на те, що згідно вимог ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, вимога ТзОВ «АІС 2004» про повернення передоплати в сумі 79029,80 грн. підлягає задоволенню.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктами 3.2 та 5.2 договору № 05/08 від 01.02.2008 року передбачено, що приймання-передача товару здійснюється на наливній естакаді НЗП «Стинава»Постачальника з відповідним оформленням товарно-транспортних накладних відповідальними представниками Постачальника і Покупця. Розрахунки за нафту Покупець проводить шляхом 100% передоплати не пізніше двох днів з дати отримання повідомлення від Постачальника про готовність до відвантаження товару (нафти) та рахунку на оплату. Про готовність товару до відвантаження Постачальник повідомляє Покупця по факсу або електронній пошті.
У відповідності до вимог ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк поставки товару договором № 05/08 від 01.02.2008 року не визначений. Поряд з цим, відповідачем надано суду листи, адресовані ТзОВ «АІС 2004», з вимогою вжити заходів для доотримання 27,25 тон нафти (а. с. 104-106, Т. І). Проте, докази скерування цих листів позивачу в матеріалах справи відсутні і скаржником колегії такі також не надано. Крім того, представник ТзОВ «АІС 2004»в судовому засіданні факт існування таких листів заперечив і пояснив, що позивач неодноразово звертався до відповідача засобами телефонного зв'язку з проханням повідомити дату можливого відвантаження 27,25 тон нафти. Одночасно, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів відмови відповідача від надання йому під завантаження нафти, тобто докази істотного порушення останнім умов договору № 05/08 від 01.02.2008 року. А тому колегія вважає, що господарський суд Львівської області підставно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з СП «Бориславська нафтова компанія»19115,76 грн. завданих збитків у вигляді упущеної вигоди (недоотриманих доходів).
Водночас, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В результаті аналізу поданого позивачем розрахунку (а. с. 60-62, Т. ІІ) колегією встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що розмір 3% річних становить 1227,67 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з оплати послуг адвоката. Позивачем в підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката надано договір № 5/17 від 12.05.2008 року про надання юридичних послуг, укладений між ТзОВ «АІС 2004»та адвокатом Бабічем О.П. (а. с. 141-143, Т. І), акт приймання виконаних робіт по договору від 01.08.2008 року (а. с. 144, Т. І), квитанцію № 517802 від 01.08.2008 року про оплату послуг за юридичне супроводження позову ТзОВ «АІС 2004» до СП «Бориславська нафтова компанія» в сумі 5350,00 грн. (а. с. 57, Т. І), а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 201, видане гр. Бабічу О.П. (а. с. 37, Т. ІІ).
Враховуючи те, що згідно вимог ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегія вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача лише 4 109,87 грн. судових витрат по оплаті послуг адвоката, а доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.
Проаналізувавши матеріали зустрічного позову, в якому СП «Бориславська нафтова компанія»просить зобов'язати ТзОВ «АІС 2004»виконати умови договору № 05/08 від 01.02.2008 року та прийняти 27,25 тон сирої нафти, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність та документальну не підтвердженість таких вимог, а тому у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив. З таким висновком погоджується і колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з огляду на те, що апелянтом не представлено належних доказів вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору № 05/08 від 01.02.2008 року в порядку, визначеному ст. 664 ЦК України. Крім того, як вже було зазначено вище, на даний час поставка позивачу нафти по ціні, визначеній сторонами у договорі № 05/08 від 01.02.2008 року, призведе до порушення його майнових інтересів та позбавить того, на що він розраховував при укладенні цього договору.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія», м. Борислав № 1-08/520-Б від 29.12.2008 року відмовити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008 року у справі № 17/216 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.