19 березня 2009 р.
№ 21/4617
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б.
Костенко Т.Ф.
розглянув
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"
на
постанову від 11.12.2008 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№21/4617 господарського суду Хмельницької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвансед Ресьоч енд Девелопмент Груп"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"
про
стягнення 9 487,62 грн.
За участю представників сторін :
від позивача -Шніт П.О. (дов. від 10.03.2009),
від відповідача -не з'явився,
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.03.09 у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвансед Ресьоч енд Девелопмент Груп" звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" про стягнення 9 487,62 грн..
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2008 по справі №21/4617, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Ресьоч енд Девелопмент Груп" 8 100 грн. заборгованості, 751,36 грн. інфляційних витрат, 82,99 грн. три відсотки річних, 96,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 11.12.2008 Житомирського апеляційного господарського суду з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.06.2007 між сторонами був укладений договір №1/01-07, відповідно до умов якого замовник (відповідач) отримує, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт з "Технічного аудиту технологій виготовлення відливок в умовах ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод". Вимоги до науково-технічної продукції, що являються предметом договору наведені в узгодженому сторонами технічному завданні від 05.06.2007, що являється невід'ємною частиною даного договору (додаток №1). Роботи мали виконуватись протягом червень-серпень 2007 року.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 вартість робіт (зазначених в предметі договору) складає 18 000 грн. (в тому числі ПДВ 3000 грн.). Робота виконується при умові 55% авансу та 45% по факту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
На підставі згаданого договору сторонами складений, підписаний та скріплений печатками акт здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №1/01-07 від 05.06.2007.
Заперечення скаржника, що акт здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №1/01-07 від 05.06.2007 не є належним доказом, оскільки він не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" колегія суддів до уваги не приймає, так як пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що замовник має право відмовитись від підписання акту, але відповідач підписав акт виконаних робіт без будь-яких зауважень.
Відповідач повного розрахунку за виконані роботи належним чином не провів.
Позивач направив відповідачу претензію №ПД 09/01-08 від 09.01.2008, що підтверджується фіскальним чеком органу зв'язку №5227, в якій зазначено, що робота по договору №1/01-07 від 05.06.2007 на загальну суму 18 000 грн. виконана і передана замовнику. Виконавцем отримано попередню оплату в розмірі 9 900 грн., в зв'язку з чим замовник повинен перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 8 100 грн. Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Так, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 8100,00грн.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Як вбачається зі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8 100 грн. індексу інфляції в сумі 751,36 грн. та 82,99 грн. три відсотки річних задоволено правомірно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду попередніх інстанцій про те, що не підлягає задоволенню 553,27 грн. пені, оскільки відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Між сторонами письмової угоди про неустойку досягнута не була, а пунктом 4.2 договору передбачено лише відповідальність у вигляді пені у випадку прострочення строків виконання робіт по вині виконавця, тобто позивача.
Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" залишити без задоволення.
Постанову від 11.12.2008 Житомирського апеляційного господарського суду у справі №21/4617 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Т. Костенко