м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
17.03.2009 року Справа № 14/225
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.02.2009.
При секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
та за участю представників сторін:
від позивача Башкова С.І., паспорт серії ЕК № 964653, виданий
Ленінським РВ УМВС України в Луганській області,
06.11.1998,
Калашніков Є.М., за довір. від 04.01.2009 № 04/01
від відповідача Видрін Д.В., паспорт серії ЕН № 157964, виданий
Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області,
09.04.2002
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фірма «Сілай», м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 22.01.2009
у справі № 14/225 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«СІЛАЙ», м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фірма «Сілай», м.Луганськ
про стягнення 518627 грн. 50 коп.
та за зустрічним позовом
про визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі № 14/225 (суддя Лісовицький Є.А.) відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ «СІЛАЙ», м.Луганськ, до ТОВ «Фірма «Сілай», м.Луганськ про стягнення 518627 грн. 50 коп. Зустрічний позов ТОВ «Фірма «Сілай», м.Луганськ, до ТОВ «СІЛАЙ», м.Луганськ задоволено: визнано недійсним договір позики від 03.06.2008 № 1/5, укладений між ТОВ «СІЛАЙ» та ТОВ «Фірма «Сілай» з застосуванням наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України: стягнуто з ТОВ «Фірма «Сілай» на користь ТОВ «СІЛАЙ» перераховану за договором суму 500000 грн.; стягнуто з ТОВ «СІЛАЙ» на користь ТОВ «Фірма «Сілай» витрати по держмиту в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Судові витрати за первісним позовом покладено на позивача.
Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) щодо вчинення правочину особою, яка повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки Видрін В.П. діяв від імені ТОВ «Фірма «Сілай» без належних повноважень і це було відомо директору ТОВ «СІЛАЙ», що є підставою визнання правочину недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України. Згідно зі статтею 216 ЦК України судом застосовані наслідки визнання договору недійсним, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 500000 грн. Дані обставини стали підставою відмови судом першої інстанції в задоволенні первісного позову.
ТОВ «Фірма «Сілай» (відповідач у справі) не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі № 14/225 скасувати в частині стягнення з ТОВ «Фірма «Сілай» на користь ТОВ «СІЛАЙ» 500000 грн. через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що при вирішенні спору судом в порушення статей 47, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України відмовлено відповідачу в задоволенні клопотань про витребування доказів щодо руху грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Фірма «Сілай», який був використаний Видріним В.П. в своїх особистих інтересах та в інтересах ТОВ «СІЛАЙ» (позивача у справі), власником якого він є. Одночасно судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до справи в якості третьої особи на стороні позивача Видріна В.П. для з»ясування, які саме дії були здійснені сторонами на виконання оспорюваного правочину.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить задовольнити його клопотання про витребування доказів від 08.01.2009.
ТОВ «СІЛАЙ» (позивач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з»ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
03.06.2008 між сторонами у справі укладений договір позики № 1/5, за умовами якого позикодавець (позивач у справі) зобов»язався передати у власність позичальника (відповідача у справі) грошові кошти у сумі 500000 грн. 00 коп. шляхом перерахування цієї суми у безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника, а позичальник -повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (а.с.8).
Відповідно до пункту 4.1 договору строк повернення позики складає чотири місяці з дня зарахування всієї суми позики на рахунок позичальника.
За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору позичальник зобов»язаний повернути суму позики шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, або іншим шляхом, узгодженим сторонами, не пізніше останнього дня строку, вказаного в пункті 4.1 договору.
Зі сторони позивача договір підписаний директором ТОВ «СІЛАЙ» Башковою С.І., зі сторони відповідача -директором ТОВ «Фірма «Сілай» Видріним В.П.
Платіжними дорученнями від 04.06.2008 № 1 та від 06.06.2008 № 2 позивачем на розрахункові рахунки відповідача перераховані грошові кошти, відповідно, в сумі 473600 грн. 00 коп. та в сумі 26400 грн. 00 коп., з позначкою в графі «Призначення платежу»: «Перерахування грошових коштів згідно договору позики № 1/5 від 03.06.2008» (а.с.14, 15).
Відповідач у встановлений договором термін позику не повернув, у зв»язку з чим 06.10.2008 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з пропозицією повернути грошові кошти у сумі 500000 грн. 00 коп. (а.с.9).
28.11.2008 ТОВ «СІЛАЙ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ТОВ «Фірма «Сілай» боргу за договором позики від 03.06.2008 № 1/5 у розмірі 500000 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов»язання у розмірі 15000 грн. (а.с.2-3).
Заявою від 18.12.2008 позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 03.06.2008 № 1/5 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 516127 грн. 50 коп. та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов»язання у розмірі 25000 грн. (а.с.51-52).
05.01.2009 ТОВ «Фірма «Сілай» звернулося до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики від 03.06.2008 № 1/5, укладеного сторонами у справі, оскільки рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Сілай", оформленим протоколом від 14.04.2008, звільнено Видріна В.П. з посади директора ТОВ «Фірма «Сілай», обрано директором Видріна Д.В. (а.с.66-68). На час підписання спірного договору директору ТОВ «СІЛАЙ» Башковій С.І. було відомо про вказане рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Сілай» і про відсутність у Видріна В.П. повноважень на укладення договору, що підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2008 у справі № 3/66н-к, яким відмовлено у задоволенні позову Башкової С.І. та Видріна В.П. до ТОВ «Фірма «Сілай» про визнання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Сілай» від 14.04.2008 недійсним. Назване рішення господарського суду залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями (а.с.83-94).
Позивач відзивом на зустрічний позов від 08.01.2009 визнав зустрічний позов та заявив про застосування наслідків недійсності угоди, передбачених частиною 1 статті 216 ЦК України (а.с.106).
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі № 14/225 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений з підстав, викладених вище (а.с.123-126).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального права, але підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, з огляду на наступне.
Предметом первісного позову у даній справі є стягнення боргу в сумі 500000 грн., який утворився за відповідачем у зв»язку з неповерненням своєчасно позики за договором позики № 1/5, укладеним між сторонами у справі 03.06.2008.
Предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору позики від 03.06.2008 № 1/5 відповідно до статей 203, 215 ЦК України, оскільки оспорювана угода підписана з боку ТОВ «Фірма «Сілай» неповноважною особою.
З матеріалів справи вбачається, що від імені відповідача договір позики від 03.06.2008 № 1/5 підписаний директором Видріним В.П.
Проте, як свідчать матеріали справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Сілай", оформленим протоколом від 14.04.2008, Видріна В.П. звільнено з посади директора ТОВ «Фірма «Сілай» та обрано директором товариства Видріна Д.В.
На час підписання спірного договору 03.06.2008 директору ТОВ «СІЛАЙ» Башковій С.І. було відомо про рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Сілай» від 14.04.2008 щодо припинення трудових відносин між ТОВ «Фірма «Сілай» і Видріним В.П. та про відсутність у Видріна В.П. повноважень на укладення договору, оскільки Башкова С.І., як учасник ТОВ «Фірма «Сілай» із часткою в статутному фонді товариства в розмірі14% (пункт 2 розділу 2 Статуту ТОВ «Фірма «Сілай»), була разом із Видріним В.П., який також є одним із учасників ТОВ «Фірма «Сілай» з часткою у статутному фонді товариства в розмірі 20%, позивачем по справі № 3/66н-к по оскарженню зазначеного рішення загальних зборів від 14.04.2008, що підтверджується процесуальними документами суду у справі № 3/66н-к, у тому числі ухвалою про порушення провадження у справі від 23.04.2008 (а.с.72-73).
Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Підставами недійсності правочину відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Матеріалами справи доведено, що договір позики від 03.06.2008 № 1/5 з боку ТОВ «Фірма «Сілай» підписано особою, яка не мала на то належних повноважень.
Так, рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2008 у справі № 3/66н-к, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.07.2008, відмовлено у задоволенні позову Видріна В.П. та Башкової С.І. до ТОВ «Фірма «Сілай» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 14.04.2008 (а.с.27-35, 36-39). Рішення суду мотивоване дотриманням порядку скликання загальних зборів учасників товариства, наявністю кворуму на загальних зборах ТОВ «Фірма «Сілай» 14.04.2008 та відсутністю підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 14.04.2008. Крім того, судом зазначено, що переобрання директора товариства (звільнення попереднього, обрання нового) відповідно до пункту «г» статті 41, статті 59 Закону України «Про господарські товариства» та розділу 5 Статуту ТОВ «Фірма «Сілай» належить до компетенції зборів товариства та не виходить за межі порядку денного загальних зборів учасників товариства.
Названі судові рішення залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 (а.с.40-43).
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що Видрін В.П. в порушення вимог частини 2 статті 203 ЦК України підписав договір позики від 03.06.2008 № 1/5 без належних на то повноважень, що є підставою визнання угоди недійсною згідно зі статтею 215 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого
повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Як свідчать матеріали справи позивач відзивом на зустрічний позов від 08.01.2009 визнав зустрічний позов та заявив про застосування наслідків недійсності угоди, передбачених частиною 1 статті 216 ЦК України (а.с.106).
Виходячи з положень частини 1 статті 216 ЦК України, судом першої інстанції правомірно застосовані наслідки визнання договору позики від 03.06.2008 № 1/5 недійсним у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 500000 грн. та обгрунтовано відмовлено в задоволенні первісного позову.
Доводи апеляційної скарги щодо витребування доказів про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Фірма «Сілай», який був використаний Видріним В.П. в своїх особистих інтересах та щодо відмови у задоволенні клопотання про залучення до справи в якості третьої особи на стороні позивача Видріна В.П. відхиляються апеляційною інстанцією за необгрунтованістю, оскільки правовідносини між відповідачем у справі та громадянином Видріним В.П. не стосуються даного предмету спору. З цих же підстав відхиляється клопотання відповідача про витребування доказів, заявлене в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай», м.Луганськ, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги, що при застосуванні господарським судом відповідних наслідків, державне мито сплачується чи стягується за ставками, встановленими для позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, залежно від вартості майна чи розміру грошових сум (пункт 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/657).
Враховуючи викладене, а також підстави визнання договору позики недійсним, державне мито в частині застосування наслідків визнання угоди недійсною підлягає до стягнення з відповідача у сумі 5000 грн.
Крім того, оскільки відповідачем при подачі апеляційної скарги не доплачено державне мито у сумі 2457 грн. 50 коп. (50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми), судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з апелянта вказану суму відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.4 ст.103, п.4 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай», м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі № 14/225 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 у справі № 14/225 змінити в частині розподілу судових витрат.
3. Стягнути з ТОВ «Фірма «Сілай», м.Луганськ, вул.Рудя, 18, ід.код 20177321, в доход Державного бюджету України державне мито за позовною заявою в сумі 5000 грн. та державне мито за апеляційною скаргою в сумі 2457 грн. 50 коп.
4. В решті рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду
Внесено