10 березня 2009 р.
№ 2/111
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Міського відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року
у справі № 2/111
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Агро"
до Приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем"
про стягнення 84 800 грн. основного боргу та пені 7812,80 грн. за договором купівлі-продажу, 8 047,20 грн. індексу інфляції та 3% річних 2 365,77 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Агро"
про визнання п. 3.2 договору купівлі-продажу від 16.04.2003 року недійсним
за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Агро" на бездіяльність міського відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції
за участю представників:
позивача - не з'явились
відповідача - не з'явились
скаржника - не з'явились
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06 грудня 2004 року у справі № 2/111 первісні позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Агро" задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем'' на користь позивача за первісним позовом борг у сумі 84 800, 00 грн., 6265, 86 грн. пені, 8 047, 20 грн. збитків від інфляції, 2 365, 77 грн. 3% річних, 1 014, 78 грн. державного мита та 69, 07 грн. судових витрат; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровський апеляційний господарський суд від 31 травня 2005 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем" задовольнив частково: рішення господарського суду від 06 грудня 2004 року у справі № 2/111 по первісному позову скасував частково, по зустрічному позову - скасував; в поворот виконання рішення від 06 грудня 2004 року у даній справі припинив виконання наказу, виданого 11 січня 2005 року в частині стягнення з приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем" 6 265, 86 грн. пені, 80,98 грн. державного мита, 4,25 грн. судових витрат; зустрічний позов задовольнив.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11 липня 2008 року (суддя - Хилько Ю.І.) скаргу приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем" на бездіяльність міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції залишено без задоволення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2008 року (судді Чимбар Л.О., Тищик І.В., Чоха Л.О.) ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 11 липня 2008 року -скасовано, визнано неправомірною бездіяльність міського відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області від 15 квітня 2005 року у справі № 2/111.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2008 року, Міський відділ Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 11 липня 2008 року.
Вимоги касаційної скарги Міський відділ Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне, відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до частини 2 статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Постановою від 16 травня 2005 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Немченко А.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 15 квітня 2005 року у справі № 2/111. Боржнику надано строк для добровільного виконання до 23 травня 2005 року.
Добровільно рішення суду у зазначений термін боржником виконано не було.
Державною виконавчою службою 29 серпня 2006 року на виконання рішення суду накладено арешт на майно, належне боржнику та оголошено заборону на його відчуження та 04 вересня 2006 року складено акт серії АА № 245364 опису і арешту майна, зокрема комбайна "Джон Дір" 1997 року випуску та передано його на відповідальне зберігання Федоренку О.М., якого під розписку попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
Як свідчать матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, які були оглянуті судом апеляційної інстанції у судовому засіданні, виконавчою службою був втрачений наказ у справі №2/111, своєчасні дії по отриманню дублікату наказу не здійснювались, виконавче провадження тричі зупинялось: з 06 червня 2005 року по невизначений термін та з 12 вересня 2006 року по 30 травня 2007 року та з 30 серпня 2008 року по 26 червня 2008 року. Слід зазначити, що зупинення виконавчого провадження з 12 вересня 2006 року по 30 травня 2007 року було обумовлено подачею скарги приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем" по опису комбайна Джон Дір 9500, як належного ТОВ "Прогрес". Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного суду, що виконавча служба в цей час не була позбавлена можливості проводити виконавчі дії за рахунок стягнення іншого майна, описаного згідно постанови про арешт майна від 29 серпня 2006 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що після поновлення виконавчого провадження 30 травня 2007 року з вказаної дати до 30 січня 2008 року, протягом восьми місяців виконавчою службою не було проведено жодної дії по виконанню наказу про стягнення на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Агро" з приватного підприємства "Агропромисловий комплекс "Артем" 96 211,59 грн., що очевидно свідчить про неправомірну бездіяльність органу виконавчої служби.
Апеляційний суд правомірно не прийняв до уваги надані в матеріали справи виконавчою службою платіжні вимоги, оскільки відсутні дані про одержання вказаних платіжних вимог банками та дані про повернення цих вимог у зв'язку з відсутністю коштів. З врахуванням викладеного платіжні вимоги не можуть бути належними доказами здійснення дій по виконанню наказу.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правомірними.
Отже, при вирішенні спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Міського відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року зі справи № 2/111 залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді С. С. Разводова
С. С.Самусенко