16 березня 2009 р.
№ 40/101-08 (44/361-07)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Шевчук С.Р. (доповідач)
Суддів
Барицької Т.Л.
Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Харкові
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2008р.
у справі
№40/101-08 господарського суду Харківської області
за позовом
Харківської обласної спілки споживчих товариств
до
Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Харкові
Приватного підприємства "Дарт"
про
визнання недійсним договору
В судовому засіданні 16.03.2009 р. взяли участь представники:
- позивача: не з'явились
- відповідача-1: Сизова Л.В. дов. №010-01/1680 від 25.03.2005р.
- відповідача-2: не з'явились
Харківська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором застави №1829 від 16.05.2007р. та стягнення з відповідачів державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2007р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2007р. позов задоволено повністю. Визнано договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та приватним підприємством "Дарт" 16.05.2007р. недійсним. Стягнуто з відповідачів солідарно 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. вказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Після нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та приватним підприємством "Дарт" 16.05.2007р. недійсним. Стягнуто з відповідачів солідарно 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2008р. (головуючий Істоміна О.А., судді Білоусова Я.О., Пуль О.А.) дане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу-без задоволення.
Позивач та відповідач-2 не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між першим відповідачем та TOB «Валенте-Харків»19.07.2002 р. укладено кредитну угоду №6802К16, яка забезпечена договором застави № 6802Р31, укладеним 19.07.2002р. між першим відповідачем та позивачем.
У відповідності до умов договору застави предметом застави для забезпечення виконання позичальника за кредитною угодою є 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.
В подальшому, в зв'язку з частковим невиконанням TOB «Валенте-Харків»своїх зобов'язань по кредитній угоді від 19.07.2002 р., 1-й відповідач уклав 04.03.2005 року з 2-м відповідачем договір відступлення права вимоги № 1 до TOB «Валенте-Харків», як боржника за договором застави № 6802К116 від 19.07.2002 р., та Облспоживспілки (позивача за даним позовом), як іпотекодавця за договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002 р.
Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що до нового кредитора (2-го відповідача по даній справі) переходять права на заставлене майно 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.
Не погодившись з вказаним договором Харківська облспоживспілка звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання такого договору відступлення права вимоги недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2006 р. по справі № 08/208-06, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. договір відступлення права вимоги №1 від 04.03.2005р. визнано недійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007 року по справі № 08/208-06 вказані судові рішення скасовано та в частині визнання договору відступлення права вимоги прийнято нове рішення про відмову в позові.
Отже, укладений між ВАТ «Укрексімбанк»та ПП «Дарт»04.03.2005 року договір відступлення права вимоги № 1, згідно якого банком передано право вимоги ПП «Дарт»за кредитним договором № 6802К116 від 19.07.2002 року та за договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002 року є дійсним.
Разом з тим, 16.05.2007 року між ВАТ «Укрексімбанк»в особі філії Укрексімбанку у м. Харкові та приватним підприємством «Дарт»було укладено новий договір про відступлення права вимоги за договором застави, згідно якого банк передає, а ПП «Дарт»набуває право вимоги до Харківської облспоживспілки - заставодавця - майнового поручителя у повному обсязі прав банку на заставлене майно за договором застави № 6802Р31 від 19 липня 2002 року: 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.
Втім, перший відповідач з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 04 березня 2005 року вже втратив права та обов'язки на укладання договору стосовно прав по кредитній угоді № 6802К16 від 19 липня 2002 року та по договору застави № 6802Р31 від 19 липня 2002 року. За передані права першим відповідачем були отримані грошові кошти від другого відповідача згідно умовам договору відступлення права вимоги № 1 від 4 березня 2005 року, про що свідчить платіжне доручення № 3 від 09 березня 2005 року на суму 175000грн. Отже, внаслідок укладення між відповідачами вказаного договору, другий відповідач став кредитором по цьому зобов'язанню і до нього перейшли всі права першого відповідача, в тому числі, і право на звернення стягнення на предмет застави.
Загальні підстави визнання недійсним угод встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України, настання відповідних наслідків - статтею 216 Цивільного цексу України. Невиконання вимог частин 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність правочину, якщо інше не передбачено законом. Недійсний правочин означає, що дія, вчинена у вигляді правочину, не породжує юридичних наслідків, тобто не тягне цивільних прав та обов'язків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки договір відступлення права вимоги від 04 березня 2005 року є дійсним з моменту його укладення, перший відповідач не мав повноважень, станом на 16 травня 2007 року, на уступку другому відповідачу тих вимог, право на яке в нього вже було відсутнє.
Тоді як, частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа, яка здійснює правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, договір про відступлення права вимоги за договором застави від 16 травня 2007 року № 1829, підписаний першим відповідачем, як стороною, яка не мала права його укладати відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України.
Окрім того, судами встановлено, що оскаржуваний правочин від 16 травня 2007 року про відступлення права вимоги за договором застави був укладений відповідачами під час ліквідаційної процедури боржника по кредитній угоді від 19 липня 1992 року № 6802К116 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Валенте-Харків", якого 20 лютого 2006 року Постановою господарського суду Харківської області було визнано банкрутом.
З даної дати всі дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Валенте-Харків" та погашення ним боргів повинні здійснюватися відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так як спірний договір від 16 травня 2007 року заснований на наявності боргу перед кредитором у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валенте-Харків" - боржника за кредитною угодою, то згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до конкурсних кредиторів відносяться кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження по справі про банкрутство.
Натомість договір про відступлення права вимоги від 16 травня 2007 року був укладений відповідачами всупереч положенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме - після порушення провадження справи про банкрутство 20 лютого 2006 року, у зв'язку з чим відповідачами не враховані вимоги щодо здійснення цивільних прав в межах встановлених діючим законодавством України, а саме не суперечності змісту правочину іншим актам цивільного законодавства, що згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України також є підставою для визнання його недійсним.
За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції керуючись нормами ст. ст. 92, 203, 215 512, 514, ЦК України задовольнив позов та визнав договір про відступлення права вимоги за договором застави від 16.05.2007р. недійсним.
При цьому, договір уступки права вимоги від 04.03.2005 року визнаний недійсним в порядку ч.3 ст. 215 ЦК України за позовом заінтересованої особи - Харківської обласної спілки споживчих товариств, оскільки першим відповідачем укладено два договори уступки права вимоги до Харківської облспоживспілки щодо одного й того ж предмета, а саме щодо відступлення у повному обсязі прав банку на заставлене майно позивача - 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклея, Харківської області, вул. Геологічна, 10-А.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2008р. у справі №40/101-08 залишити без змін.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Барицька Т.Л.
С у д д я Волік І.М.