16 березня 2009 р.
№ 39/228
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянув касаційну скаргу
Спільного підприємства "Агроспецмонтажник"
на рішення
господарського суду Донецької області від 23.12.2008р.
у справі
№39/228
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгівельно-промислова група "Альбатрос"
до
Спільного підприємства "Агроспецмонтажник"
про
стягнення 328455,19грн.,
за участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: не з'явились;
У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Альбатрос" звернулось до господарського суду з позовом до Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" про стягнення 285775,43грн. заборгованості за договором поставки №223 від 24.06.2008р., 3853,11грн.- 3% річних, 8001,7грн. - інфляційних та 30824,95грн. - пені.
Позивачем була подана заява про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.12.2008р. у справі №39/228 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Альбатрос" про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов шляхом накладення арешту: на грошові кошти Спільного підприємства "Агроспецмонтажник", які знаходяться на рахунках у банківських установах у тому числі на рахунок №26008301520252 АК "ПІБ", м. Ясинувата, МФО 334420; рухоме та нерухоме майно Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" , яке належить йому на праві власності, в межах заявлених позовних вимог на суму 328455,19грн.
23.12.2008р. позивач подав суду заяву про зміну позовних вимог та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 285775,43грн., 3% річних в сумі 3118,64грн., інфляцію в сумі 12164,37грн., пеню в сумі 24949,18грн.
Суд розглядав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі №39/228 (суддя Морщагіна Н.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Альбатрос" задоволено; стягнуто з Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Альбатрос" заборгованість в сумі 285775,43грн., 3% річних в сумі 3118,64грн., інфляцію в сумі 12164,37грн., пеню в сумі 24949,18грн., витрати за державним митом в сумі 3260,08грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.; заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали суду від 09.12.2008р. по справі № 39/228 у вигляді арешту грошових коштів Спільного підприємства "Агроспецмонтажник", які знаходяться на рахунках у банківських установах, у тому числі на рахунок №26008301520252 АК "ПІБ", м. Ясинувата, МФО 334420; рухомого та нерухомого майна Спільного підприємства "Агроспецмонтажник", яке належить йому на праві власності, в межах заявлених позовних вимог на суму 328455,19грн. скасовано.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Спільне підприємство "Агроспецмонтажник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі №39/228 скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судове засідання 16.03.2009р. представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Відзив на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Місцевим господарським судом встановлено, що 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-промислова група "Альбатрос" (постачальник) та Спільним підприємством "Агроспецмонтажник" (покупець) укладено договір поставки №223, за яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію (товар), що зазначений у специфікації, яка є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
За умовами визначеними сторонами в п.3.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником партіями на умовах "Франко-завод" (термін ЕXW) м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 60.
Відповідно до п.4.1 договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі шляхом оплати з відстрочкою 10 робочих днів з моменту відгрузки товару зі складу постачальника, на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур.
На виконання умов договору позивач у період з 10.07.2008р. по 17.07.2008р. на підставі видаткових накладних №мч-000002959 від 11.07.2008р., №мч-000002903 від 10.07.2008р., №т-000000622 від 10.07.2008р., №т-000000623 від 10.07.2008р., № т-000000624 від 10.07.2008р., №т-000000625 від 10.07.2008р., №пн-000003200 від 10.07.2008р., №пн-000003197 від 10.07.2008р., №фс-000000936 від 10.07.2008р., №фс-000000938 від 10.07.2008р., №фс-000000953 від 11.07.2008р., №мч-000003057 від 17.07.2008р., №т-000000657 від 17.07.2008р., №т-000000656 від 17.07.2008р., №фс-000000993 від 17.07.2008р., №мч-000003058 від 17.07.2008р., №мч-000003055 від 17.07.2008р., №фс-000000998 від 17.07.2008р., №мч-000003056 від 17.07.2008р., №фс-000000995 від 17.07.2008р., №мч-000003054 від 17.07.2008р., №мч-000003053 від 17.07.2008р., №фс-000000996 від 17.07.2008р., №фс-000000997 від 17.07.2008р., №фс-000000994 від 17.07.2008р. поставив відповідачеві визначений специфікацією до договору товар на загальну суму 285775,43грн.
Відповідачем товар прийнято, про що свідчать підписи сторін на означених накладних, скріплених печатками обох підприємств без зауважень та заперечень, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №587758 від 09.07.2008р., серії ЯПВ №044937 від 09.07.2008р., №044952 від 16.07.2008р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд зробив висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачу товару на суму 285775,43грн., та вважав обов'язок позивача виконаним у відповідності до норм ст.664 ЦК України та п.п. 1.1, розділу 3 договору.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що взяті на себе згідно договору обов'язки відповідач належним чином не виконав, вартість поставленого за вказаними видатковими накладними не сплатив, що є підставою стягнення з відповідача основної суми боргу, пені на підставі п.8.6 договору, 3% річних та інфляційних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Проте не можна погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до них без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для розгляду спору і можуть вплинути на результати його вирішення, всупереч вимог ст.43 ГПК України, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п.3.2. договору сторони визначили, що постачальник не пізніше ніж за десять днів до дати передачі товару покупцю приймає замовлення на партію товару факсимільним або іншим письмовим повідомленням про розмір та строки поставки.
Строк поставки: згідно специфікації (п. 3.3. договору).
Однак суд задовольнив позовні вимоги не з'ясував дотримання сторонами договірних умов, визначених п.3.2 договору з витребуванням належних доказів та наданням їм належної правової оцінки у відповідності до ст.43 ГПК України.
За договірними умовами визначеними п. 3.4. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві партію товару разом з наступними документами: видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат якості; санітарно-гігієнічний висновок.
Водночас, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Аналогічні норми містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за N233/2037.
Однак суд всупереч приписів запроваджених ст.43 ГПК України передчасно задовольнив позовні вимоги, без врахування дотримання сторонами наведених приписів Закону України "Про податок на додану вартість", положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за N233/2037, не з'ясував дотримання сторонами договірних умов, визначених п.3.4 договору з витребуванням належних доказів - податкових накладних; сертифікату якості; санітарно-гігієнічного висновку та наданням їм належної правової оцінки.
Вищевикладене свідчить про передчасність висновків суду попередньої інстанції про передачу позивачем відповідачу товарів на виконання умов вказаного договору на підставі видаткових накладних з задоволенням заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних по договору поставки №223 від 24.06.2008р., розрахованих виходячи зі строків оплати товару визначених цим договором, внаслідок неправильного застосування судом вищезазначених норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008р. позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, (докази надіслання зазначеної заяви відповідачу матеріали справи не містять), без надання можливості відповідачу подати докази щодо змінених позовних вимог, в цей же день суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представників відповідача та оголосив рішення, про що зазначив в протоколі судового засідання від 23.12.2008р. (а.с.82), що зумовило порушення прав відповідача, визначених ст.22 ГПК України.
Тоді як відповідно до ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову; сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи; позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосував вказані норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а дана справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Згідно ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі №39/228 скасувати.
Справу №39/228 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:
О. Кот
судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук