01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"17" лютого 2009 р. Справа № 6/018-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поліщук О.Д.
розглянувши справу № 6/018-08
за позовом Закритого акціонерного товариства «СОЛДІ і КО»;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи»;
про стягнення 1 947,20 грн.
Представники сторін:
від позивача: Погорілець Р.В. представник за дов. №132 від 21.11.2008 р.;
відповідача: не з'явився.
обставини справи:
Закрите акціонерне товариство «СОЛДІ і КО» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи»про стягнення заборгованості за поставлений товар 1899,80 грн. та 3% річних в сумі 39,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.02.2009 року.
У судове засідання 17.02.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином (у справі є поштове повідомлення про вручення), а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
Відповідно до видаткових накладних: №37288 від 12.09.06р., №37289 від 12.09.06р., №39942 від 11.10.06р., №40153 від 12.10.06р., №40914 від 20.10.06р., №42016 від 01.11.06р., №011384 від 22.05.06р., №011386 від 22.05.06р., №011578 від 23.05.07р., №011580 від 23.05.07р., №012567 від 04.06.07р., №015371 від 03.07.07р., №015404 від 03.07.07р., №023712 від 20.09.07р. та №023715 від 20.09.07р. позивач поставив відповідачу товар.
Відповідно до п. 1. ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на вказаних видаткових накладних, а також довіреностями.
За поставлену продукцію відповідач розрахувався лише частково. Неоплаченим залишається товар, отриманий згідно видаткових накладних №40153 від 12.10.06р., №42016 від 01.11.06р. та №012567 від 04.06.07р. в сумі 1899,80грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
З доказів по справі вбачається, що позивач поставив відповідачу товар і претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем 02.12.2008р. на адресу відповідача було надіслано лист № 149 з вимогою оплатити товар, який відповідно до поштового повідомлення вручений 04.12.2008р.
Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 12.12.2008р. по 27.01.2009р. в сумі 7,50 грн. та розмір інфляційних збитків з грудня 2008 р. по січень 2009 р. в сумі -39,90 грн.
Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив розрахунок позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів оплати поставленого позивачем товару суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно заявленим вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 179, 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи»(08122, Київська область, с. Шпитьки, 1-км дороги Личанка-Горбовичі, 1, код ЄДРПОУ 34509327) на користь закритого акціонерного товариства «СОЛДІ і КО»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) 1899,80 грн. -основного боргу, інфляції -39,90 грн., три проценти річних -7,50 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Маляренко А.В.