83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.03.09 р. Справа № 34/13пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Закритого акціонерного товариства «Советський хлібокомбінат», м. Макіївка
до відповідача - Макіївської міської ради, м. Макіївка
про визнання права власності.
за участю представників сторін:
від позивача - Чекменьов Г.А. (за дорученням)
від відповідача - не з'явився
Заявлено позов Закритим акціонерним товариством «Советський хлібокомбінат», м. Макіївка до Макіївської міської ради, м. Макіївка про визнання права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 91,0кв.м., яке знаходиться за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. Середи,15.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №3690 від 03.03.2000року, свідоцтво про право власності та зазначає, що ним здійснено самочинну реконструкцію приміщення та право власності на належне позивачу приміщення не зареєстроване в державному реєстрі, що на думку позивача є підставою для визнання права власності в судовому порядку.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив..
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Між регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Колос» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №3690 від 03.03.2000року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитлове вбудоване приміщення згальною площею 91,0кв.м., яке знаходиться за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. Середи, 15,а , покупець зобов'язується прийняти вказане нежитлове приміщення і сплатити ціну у відповідності з умовами, що визначені в цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2 Договору право власності на нежитлове вбудоване приміщення переходить до «Покупця» з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу.
24 березня 2000року договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений та 27 березня 2000року між сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового вбудованого приміщення розташованого за адресою: 86141,м. Макіївка, вул. Середи,15.
Позивач не надав доказів того, яким чином саме він, а не ВАТ «Колос» набув права власності на спірне майно.
04 грудня 2000 року позивачу видано свідоцтво про право власності на вбудоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. Середи,15
Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» №1/35-7541 від 25.11.2008 року вбудоване нежитлове приміщення, розташованого за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. Середи,15 Совєтський район належить ЗАТ «Совєтський хлібокомбінат» на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2000року. У вбудованому нежитловому приміщенні здійснено реконструкцію, у результаті якої змінилося цільове призначення кімнат, загальна площа складає 91,0кв.м. Дозвіл на реконструкцію до БТІ не надано.
Однак із матеріалів справи не вбачається яким чином було змінено цільове призначення при цьому площа спірного приміщення не змінилася.
Позивачем як доказ користування земельною ділянкою, де розташоване спірне приміщення надано договір оренди від 26 грудня 2001 року укладеного з Макіївською міською радою, однак відповідно до п.1.2 цього договору земельна ділянка здається в оренду строком з 26.12.2001року до 05 грудня 2004року.
Судом двічі було зобов'язано позивача надати докази продовження договору оренди землі. Позивач не надав доказів укладення договору на користування або оренду земельної ділянки на якій знаходиться спірне приміщення на теперішній час.
Відповідно до технічного висновку КП «ГрадАРпроект» стан несучих конструкцій вбудованого нежитлового приміщення по вул. Середи, 15 знаходяться у задовільному стані, приміщення до подальшої експлуатації придатно.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
Відповідно до п. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і, зокрема, із правочинів.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не надав доказів того, що відповідач не визнає право власності позивача на самочинно переобладнане майно. По закінченні реконструкції спірного майна позивач не звертався до відповідача щодо оформлення права власності на вбудоване приміщення, доказів того що відповідач не визнає право власності позивача на реконструйоване майно до матеріалів справи не надано.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з приводу встановлення права власності: листи, заяви, поштові квитанції які б свідчили про звернення позивача до відповідача з цим питанням. Таким чином у матеріалах справи відсутні докази порушеного права позивача з боку відповідача.
Тобто між сторонами відсутній спір щодо визнання права власності на спірне майно.
Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. Позивач не надав жодних доказів того що відповідач або інша особа не визнає його право власності.
Також позивачем не підтверджено, що перепланування приміщення відбувалося з дотриманням всієї процедури будівництва, зокрема, щодо отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи та інш.
Крім того як вбачається з матеріалів справи площа спірного майна як до реконструкції так і після неї залишилася незмінною - 91,0кв.м.. Тобто відповідно до свідоцтва про право власності від 04 грудня 2000року позивачу належить вбудоване нежитлове приміщення площею 91,0кв.м. Після реконструкції приміщення його цільове призначення не змінилося.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Відтак вимоги позивача про визнання права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 91,0кв.м., яке знаходиться за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. Середи,15 задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі ст. 15,376, 392 ЦК України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Кододова О.В.