11 березня 2009 р.
№ 13/154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Бондарев В.В.
від відповідача: Потьомка Т.В.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Ровенькиантрацит»
на рішення Господарського суду Луганської області від 06.10.2008р.
у справі № 13/154 Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажо-транспортна компанія»
до Державного підприємства “Ровенькиантрацит»
про стягнення 214160,89 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажо-транспортна компанія» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства “Ровенькиантрацит» про стягнення 214160,89грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.10.2008р. (суддя Б.В.Яресько) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства “Ровенькиантрацит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажо-транспортна компанія» втрати від інфляції у розмірі 187886,83 грн., 3% річних у розмірі 22369,05 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 2101,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,84 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, Державне підприємство “Ровенькиантрацит» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 06.10.2008р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу Державне підприємство “Ровенькиантрацит» мотивує тим, що господарським судом першої неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства “Ровенькиантрацит» підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено:
Внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки від 03.03.2005р. № 69у/35-34 у відповідача виник борг у розмірі 582776,78грн. перед ТОВ "Вуглеремкомплект".
За договором уступки права вимоги від 20.09.2005р. № 3-09 ТОВ "Вуглеремкомплект" передало право вимоги щодо боргу у розмірі 582776,78грн. позивачу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.04.2007р. по справі № 3/83 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажо-транспортна компанія» до Державного підприємства “Ровенькиантрацит» про стягнення 698827,40грн. було стягнуто борг у розмірі 582776,78грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 23878,10грн., інфляційні нарахування у сумі 5244,99грн.
Зазначене грошове зобов'язання на цей час відповідачем не виконано.
Як вже було зазначено, позивач просить стягнути з відповідача витрати від інфляції та 3 % річних за період з 20.04.2007р. по 01.08.2008р.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, боржник зобов'язаний сплатити крім суми боргу три проценти річних, індекс інфляції з суми боргу за весь час прострочення.
Як вже було зазначено, відповідач своє зобов'язання щодо сплати боргу незважаючи на судове рішення не виконав, отже мається прострочення щодо виконання зобов'язання.
Як випливає з оскаржуваного відповідачем рішення, позивач звертався до господарського суду з позовом щодо стягнення втрат від інфляції та 3 % річних. За даним позовом було порушено справу № 16/640. Проте, господарським судом дані обставини досліджено не було та їм не дано правової оцінки.
Враховуючи, що господарський суд у розгляді даної справи припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то прийняте по суті справи рішення грунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарським судом норм матеріального права.
Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи позову унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства “Ровенькиантрацит» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 06.10.2008р. у справі № 13/154 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.