79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.03.09 Справа № 14/204
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Якімець Г.Г.
Зварич О.В.
розглянув апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2008р.
у справі № 14/204
за позовом Львівської державної фінансової академії, м.Львів
до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів
про стягнення 26402,14 грн.
За участю представників:
позивача: Бойкович Т.В.
відповідача: Трофимчук О.В.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2008р. у справі № 14/204 частково задоволено позов Львівської державної фінансової академії, м.Львів та стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів, на користь позивача 20078,77 грн. зайво сплачених коштів, 200,79 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині вимог про стягнення 5019,69 грн. штрафу та відшкодування решти держмита -відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, надаючи послуги з теплопостачання для гуртожитків Львівської державної фінансової академії, застосовував тарифи, передбачені для бюджетних організацій, а не для населення, у зв'язку з чим за період з січня 2005р. по листопад 2006р. позивач поніс додаткові витрати в сумі 20078,77 грн.; однак, вказана сума коштів підлягає поверненню, як зайво сплачена, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за неправильне застосування тарифів.
Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд в Господарський суд Львівської області, мотивуючи тим, що був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як не був належним чином повідомлений про слухання справи, рішення проголошено за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 01.10.2002р. між позивачем (споживачем) та відповідачем (енергопостачальна організація) був укладений договір № 27/111 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно із яким енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (р.1). У відповідності до п.7.1.3 договору, енергопостачальна організація несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу - штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми. У відповідності до п.10.1,10.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що даний договір діє станом на дату розгляду справи судом та є обов'язковим для сторін.
З додатку № 1 до договору - обсяги постачання теплової енергії, випливає, що енергопостачальна організація постачає теплову енергію до об'єктів споживача, в тому числі гуртожитку Львівської фінансової академії по вул.Плужника, 2.
Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Львівської державної фінансової академії за період 2005-2007рр. та завершений звітний період 2008р., про що складено Акт № 08-22/12 від 18.04.2008р. В акті вказано, що ревізією правильності застосування тарифів за надані послуги Академії ЛМКП «Львівтеплоенерго» по опаленню приміщення гуртожитку по вул.Плужника,2, встановлено, що в ревізійному періоді розмежування споживачів послуг на категорію населення не проводилось і, відповідно, тарифи застосовувались, як для «бюджетної установи»; що проведеною під час ревізії звіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано, а ЛДФА оплачено за період з 01.01.2005р по 30.11.2006р за надану теплову енергію гуртожитку 110,99 тис.грн.; заборгованість станом на 01.12.2006р. відсутня; нарахування вартості поставленої теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго» проводилося відповідно до тарифів для бюджетних установ. В акті КРУ звертає увагу на те, що з грудня 2006р. по розрахунках за спожиту теплову енергію застосовується тариф для категорії «населення». Проведеним в час ревізії перерахунком вартості поставленої в гуртожитках теплової енергії встановлено, що при застосуванні тарифів для категорії споживачів «населення» Академії слід було оплатити за спожиту теплову енергію 87 тис.грн., тобто на 23980 менше. При цьому, в акті іде посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.10.2003р № 844 «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання», рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.02.2005р. № 138 «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання», статті 4,6,67,127 Житлового кодексу України.
Відповідно до Заходів щодо усунення та попередження порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Львівської державної фінансової академії, проведеною у Львівській області за період 2005-2007рр. та 1 кварталу 2008р. Академія до 11.12.2008р. зобов'язалась забезпечити повернення зайвої оплати ЛМКП «Львівтеплоенерго»за спожиту теплову енергію по завищених тарифах.
Листом № 01-13/533 від 17.05.2008р. Львівська державна фінансова академія звернулася до відповідача з вимогою повернути переплачені нею кошти за послуги теплопостачання. В даному листі позивач вказує на те, що ревізією правильності застосування тарифів за надані послуги, проведеною КРУ у Львівській області, виявлено факт переплати коштів Львівською державною фінансовою академією у термін з 01.01.2005р. по 30.11.2006р за послуги з теплопостачання гуртожитку на вул.Плужника,2 у сумі 23980 грн.
Листом від 17.06.2008р № 20/1-828 ЛМКП «Львівтеплоенерго»відмовилося провести перерахунок вартості теплової енергії по тарифу, який встановлено для категорії споживачів «населення», і відповідно повернути кошти Академії до вирішення питання про правомірність застосування тарифів на теплову енергію, що постачається до гуртожитків навчальних закладів, Господарським судом Львівської області.
Висновки, зроблені КРУ в зазначеному акті і стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача переплачених коштів у спірному періоді.
Однак, позивач уточнив розрахунки переплачених коштів, зокрема з тих підстав, що в акті перевірки КРУ допущені помилки при посиланні на тарифи згідно з вказаними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради та з тих причин, що в розрахунок були включені і інші (окрім гуртожитку) об'єкти, на які згідно із додатком № 1 до договору № 27/111 від 01.10.2002р. здійснювалось постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відтак, Львівською державною фінансовою академією заявлено позовну вимогу про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»незаконно нарахованих та оплачених коштів за послуги теплопостачання за період з січня 2005р. по листопад 2006р. в сумі 20078,77 грн. та штрафу за неправильне застосування тарифів у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми в сумі 5019,69 грн. відповідно до п.7.1.3 договору № 27/111 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами /тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 844 від 03.10.2003р. «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання»з 15.10.2003р. тарифи на послуги з теплопостачання для населення становили 66,30 грн. за 1 Гкал., якщо послуги надаються підприємствами житлового господарства виконавцями послуг - 69,71 грн./Гкал., та з 01.01.2004р тариф у розмірі 95,35 грн./Гкал. на теплову енергію для бюджетних установ.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 138 від 15.02.2005р. з 23.03.2003р встановлено тариф у розмірі 80,36 грн./Гкал. для населення на послуги з теплопостачання, які надаються підприємствами житлового господарства виконавцями послуг, та тариф у розмірі 100,18 грн./Гкал. за вироблену теплову енергію для бюджетних установ.
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що відповідач нараховував позивачу плату за теплопостачання зазначеного вище гуртожитку не за тарифами, встановленими для населення, а за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. Різниця у застосуванні таких тарифів становить 20078,77 грн., що не заперечується відповідачем, який, однак, наполягає на правильності застосування у даному випадку тарифу як для бюджетних організацій.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем житлово-комунальних послуг слід вважати суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38, у сфері житлово-комунальних послуг до таких, крім іншого, віднесено надання в міжсезонний період (канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних, інтернатних закладів, училищ, туристських баз, дитячо-юнацьких таборів та інших закладів освіти для тимчасового проживання та харчування як окремих громадян, так студентських (учнівських) екскурсійних та туристичних груп, а також проживання в гуртожитках навчальних закладів.
Виходячи із наведених норм, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що навчальні заклади, в даному випадку позивач, є виконавцем житлово-комунальних послуг стосовно мешканців гуртожитку, з огляду на те, що надання таких послуг спеціально передбачено вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 38 від 20.01.1997р. та не суперечить вимогам Законів України «Про освіту»та «Про вищу освіту». Сам факт зазначення навчальних закладів у договорах (в даному випадку у договорі № 27/111 від 01.10.2002р) із ЛМКП «Львівтеплоенерго»у статусі споживачів не спростовує тієї обставини, що, виходячи з дійсних обставин справи, вони є виконавцями таких послуг.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживачем таких послуг є фізична та юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм , стандартів, порядків і правил.
Поряд з цим, згідно із п.22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208, адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівники цих підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків.
З огляду на викладене, споживачами житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, оскільки обов'язок по проведенню господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у цих приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил покладено на адміністрацію позивача, як виконавця таких послуг.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до відання органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, положення ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»при визначенні поняття виконавця не передбачають такої обов'язкової ознаки, як наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідного статусу, а лише передбачають необхідність діяльності суб'єкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відтак, доводи відповідача про те, що при відсутності рішень органів місцевого самоврядування про визначення навчальних закладів виконавцями послуг з теплопостачання у період з січня 2005р. по листопад 2006р., а також укладених договорів між мешканцями студентських гуртожитків та навчальними закладами, останні не можуть вважатися виконавцями таких послуг, суперечить положенням ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які при визначенні поняття виконавця не передбачають такої обов'язкової ознаки, як наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідного статусу, а лише передбачають необхідність діяльності суб'єкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а така діяльність прямо передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р № 38.
Відповідно до вимог ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Проживання у гуртожитку є оплатним як для студентів, так і для інших осіб, що мешкають там з відома адміністрації позивача. Порядок надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитком та його утримання, а отже права і обов'язки мешканців гуртожитку та адміністрації позивача, у віданні якого перебуває гуртожиток, визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208.
Відповідно до п.38 вказаного Положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Той факт, що проживання у гуртожитках є оплатним, як для студентів, так і для інших осіб, що мешкають там з відома адміністрації навчального закладу, сторонами не оспорюється. Порядок надання жилої площі в гуртожитках, користування цими гуртожитками та їх утримання, а отже права і обов'язки мешканців гуртожитку та адміністрації навчального закладу, у віданні якого перебуває гуртожиток, визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208.
Відповідно до п.38 вказаного Положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Зважаючи на очевидну обставину, що в гуртожитку проживають мешканці, то між мешканцями та адміністрацією позивача, на балансі якого знаходяться гуртожиток, існують фактичні договірні відносини із чіткими правилами та обов'язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитку, так і щодо оплати такого проживання.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, незважаючи на відсутність формально укладених договорів між мешканцями гуртожитку та адміністрацією навчальних закладів, на балансі яких вони знаходяться, між ними існують фактичні договірні відносини із чіткими правами та обов'язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитках, так і щодо оплати такого проживання.
Оскільки проживання у гуртожитку не є обов'язковим для всіх студентів навчального закладу, які навчаються у ньому, та з врахуванням можливості поселення у гуртожиток інших осіб у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38, суд дійшов висновку, що проживання у гуртожитку не є складовою освітніх послуг. Крім того, Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38, розмежовує послуги у сфері освітньої діяльності (п.1) та у сфері житлово-комунальних послуг (п.8).
Відтак, вимога позивача про стягнення (повернення) зайво сплачених коштів в сумі 20078,77 грн. є підставною, обґрунтованою і такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5019,69 грн. штрафу за неправильне застосування тарифів, розрахованого відповідно до п.7.1.3 договору № 27/111 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р., то правові підстави для її задоволення відсутні, з огляду на те, що в даному випадку мова йде про повернення відповідачем зайво сплачених коштів. В цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.
Доводи скаржника про те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як не був належним чином повідомлений про слухання справи, рішення проголошено за його відсутності, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема повідомленнями про вручення поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи (неодноразове) -сторонам, зокрема відповідачу; копією реєстру про відправлення рекомендованої кореспонденції від 13.11.2008р., з якого випливає, що відповідачу у даній справі було відправлено ухвалу суду від 10.11.2008р. про відкладення розгляду справи на 04.12.2008р. (04.12.2008р. господарським судом прийнято оскаржуване рішення); протоколами судових засідань від 21.10.2008р., 07.11.2008р., 10.11.2008р., з яких вбачається, що представник відповідача брав участь в судових засіданнях та надав суду відповідні пояснення; також засвідченими підписом представника відповідача відмітками, вчиненими ним у матеріалах справи, про те, що йому повідомлено про оголошення перерви в судових засіданнях 21.10.2008р. до 31.10.2008р., 07.11.2008р. до 10.11.2008р. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін, зокрема відповідача, в судове засідання, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що і було зроблено Господарським судом Львівської області у даному випадку.
Відтак, враховуючи те, що доводів на спростування висновків суду першої інстанції по суті спору скаржником в апеляційній скарзі не наведено, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відтак, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2008р. у справі № 14/204 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Якімець Г.Г.
Суддя Зварич О.В.