79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.02.09 Справа № 4/171
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Гунька О.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - з»явився,
відповідача - з»явився,
розглянув апеляційну скаргу Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», м.Кам»янка-Бузька
на рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року, суддя Гриців В.М., у справі № 4/171
за позовом: Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», м.Кам»янка-Бузька
до відповідача: Кам»янка-Бузької міської ради, м.Кам»янка-Бузька
про стягнення суми,
рішенням господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року відмовлено в позові Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»до Кам»янка-Бузької міської ради про стягнення 114884,4 грн. (різниці між затвердженим розміром тарифів квартирної плати та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво за друге півріччя 2007 року.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг виникає лише у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, що в спірному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено, а тому відсутні підстави для відшкодувння цієї суми позивачу.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що порядок відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету підприємствам, що надають послуги з постачання теплової енергії та водопостачання та водовідведення і відносяться до державного сектору економіки передбачено постановою КМ України від 25.04.2008 року за №440, якою на виконання ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах комунальним підприємтвам. Оскільки позивачу, як комунаьному підприємству, не передбачено такого відшкодування з державного бюджету, його повинен здійснювати орган місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги".
Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність обов»язку відповідача відшкодовувати позивачу спірну різницю в тарифах з тих підстав, що міською радою не приймалися рішення у 2007 році про затвердження тарифів, оскільки тарифи у 2006 році на момент їх затверджєення вже були економічно необгрунтованими, що підтверджується поданим суду розрахунком. Скаржник також покликається на те, що ним неодноразово подавалися пакети документів на затвердження тарифів у 2007 році, проте, такі були залишені без розгляду не з вини позивача.
Скаржник також покликається на ч.6 ст.191 ГК України, якою передбачено обов»язок органу місцевого самоврядування надати дотації, якщо тарифи унеможливлюють отримання прибутку, що наявне в спірному випадку, оскільки збитки від тарифу за 2006 рік становлять 261900 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за цей рік.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що відшкодування витрат скаржника, що пов»язані із затвердженням тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обгрунтованих витрат на їх виробництво, можливе лише за умови наявності самого факту затвердження таких тарифів. Оскільки у 2007 році відповідачем не приймалося жодне рішення про затвердження тарифу житлово-комунальних послуг, у відповідача відсутній обов»язок по відшкодуванню різниці між затвердженим тарифом та економічно обгрунтованим. Крім цього, такого відшкодування не передбачено і в місцевому бюджеті.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Кам'янка-Бузьке міське комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства" створене Кам'янка-Бузькою міською радою з метою забезпечення експлуатації житлового фонду, проведення поточного, вибіркового, капітального ремонту житлових будинків, здійснення благоустрою міста, надання інших послуг, що визначено п.п.1.1., 2.1. статуту.
За результатами розгляду листа міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства" від 27 листопада 2006 року та розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, виконаного позивачем відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №560, виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради прийнято рішення від 28 листопада 2006 року №338 про затвердження розміру тарифів квартирної плати по Кам'янка-Бузькому міському комунальному підприємству «Управління житлово-комунального господарства".
В подальшому інші тарифи на житлово-комунальні послуги не затверджувалися. З пояснення представників сторін вбачається, що на даний час підготовлено проект рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради «Про затвердження розміру тарифів на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій МКП «УЖКГ" м.Кам'янка-Бузька", який погоджується з відповідними службами. Рішення з цього питання не прийнято.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача 114884,40 грн., що становлять різницю між затвердженим розміром тарифів квартирної плати та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво за друге півріччя 2007 року.
Конституцією України (ст.19) встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.ст.7,14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі звертався до міського голови м.Кам'янка-Бузька про затвердження нових тарифів на житлово-комунальні послуги на підставі розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг. Зокрема, листом від 23 липня 2007 року за №344 звернувся до міського голови м.Кам'янка-Бузька з проханням затвердити нові тарифи на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, розрахованих станом на липень 2007 року, або передбачити в бюджеті кошти на покриття збитків, завданих підприємству внаслідок дії тарифу на послуги нижчим за його економічно обгрунтовані витрати. Листом від 7 грудня 2007 року за №720 позивач знову надіслав міському голові м.Кам'янка-Бузька розрахункові тарифи по квартирній платі на затвердження. Також листом від 20 лютого 2008 року № 145 позивач звертався до міського голови м.Кам'янка-Бузька з проханням провести відшкодування різниці між фактичними витратами та діючим тарифом на житлово-комунальні послуги в сумі 114,9 тис. грн. за II півріччя 2007 року відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги", а листом від 20 березня 2007 року за №357 - з проханням виділити кошти в сумі 60 тис.грн. для погашення заборгованої заробітної плати. Проте, відповідачем протягом 2007-2008 років жодне рішення про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги не приймалося, доказів зворотнього не представлено.
З наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не виконав покладений на нього законом обов'язок щодо затвердження нових тарифів на постачання теплової енергії для населення на 2007-2008 роки, у результаті чого позивач надавав житлово-комунальні послуги за старими тарифами та зазнав збитків у сумі 114884,4 грн.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
Розмір заявлених до відшкодування збитків випливає із поданого суду розрахунку, зокрема, різниці отриманого позивачем прибутку від наданих послуг за друге півріччя 2007 році в сумі 228353,04 грн. та видатками підприємства за друге півріччя 2007 році в сумі 343237,44 грн.(а.с.10-30).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім того, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що сума збитків, заподіяних відповідачем позивачу становить 114884,4 грн., які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до стягнення з відповідача, відповідно задоволенню вимоги позивача.
Оскільки судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача -задоволенню.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати 574 грн. державного мита за апеляційне провадження, 1149 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 118 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що державне мито відшкодовується з сторони, яка своїми неправомірними діями спричинила виникнення даного спору, що передбачено ч.2 ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2008 року в справі за номером 4/171 -скасувати, а апеляційну скаргу Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»-задоволити.
Позов Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»до Кам»янка-Бузької міської ради про стягнення 114884,4 грн. -задоволити.
Стягнути з Кам»янка-Бузької міської ради (80400, м.Кам»янка-Бузька, вул.Шевченка,2) за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Кам»янка-Бузького міського комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(80400, м.Кам»янка-Бузька, вул.Шопена,5, р/р 26008301190 в ВОБ №6327 в м.Кам»янка-Бузька, МФО 385189, код ЄДРПОУ 223583311) 114884,4 грн. - збитків, 1723 грн. - державного мита та 118 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко