Справа №2-418/2009 року
30 березня 2009 року місто Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вона з останнім перебуває у шлюбі, який за зареєстрований 28 вересня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управляння юстиції м. Лозова, про що вчинено актовий запис №341. Шлюбу обох перший. Від даного шлюбу, вони з відповідачем мають спільну доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на даний час знаходиться на утриманні позивача і проживає з нею. Спільне життя з відповідачем не склалося і на даний час, фактично, шлюбні відносини припинені, тому подальше збереженні сім»ї вже є неможливим. Між ними не має спору відносно виховання утримання дитини та розподілу сумісно нажитого майна. На підставі викладеного, позивач прохає суд, розірвати шлюб між нею та відповідачем, а витрати в органах РАСу покласти на відповідача.
У судовому засіданні, позивач підтримала позовні вимоги, прохала суд, позов її задовольнити, оскільки на майбутнє збереження шлюбу вже є неможливим тому і строк для примирення їм не потрібен і подальше збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Позивач вказала, що шлюб у них з відповідачем перший і її дошлюбне прізвище - ОСОБА_1. Крім того, позивач подала до суду письмову заяву, якою прохала суд, не стягувати на її користь понесені нею при зверненні до суду судові витрати.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позов позивача визнає і на розлучення згоден, бо збереження сім»ї на майбутнє є неможливим, і буде суперечити їхнім інтересам, тому і строк для примирення не потрібен. Відповідач зазначив, що вони не проживають однією сім»єю з кінця 2006 року і не підтримують подружніх відносин; живуть за різними адресами і спільне господарство не ведуть; між ними відсутній спір відносно місця проживання дитини та розподілу сумісно нажитого майна подружжя.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом з»ясовано, що з 28 вересня 2002 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управління юстиції м. Лозова Харківської області, актовий запис за № 341 (а.с.№5).
Шлюб у обох сторін перший. Дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_1.
Згідно до ксерокопії свідоцтва про народження ( а.с.№7), вбачається, що в даному шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , 03 грудня 2002 року народження, яка проживає з позивачем, про що свідчить довідка з місця проживання (а.с.№6).
Відповідно до пояснень, які надано позивачем та відповідачем у судовому засіданні 30 березня 2009 року, судом було достовірно встановлено, що сторони створити міцної сім'ї за час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався у кінці 2006 року, подружні стосунки припинились, спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо один від одного.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Судом було з»ясовано, що між сторонами не має спору про розподіл сумісно нажитого майна та місця проживання дитини, якщо шлюб буде розірвано.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Витрати по оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає можливим покласти на відповідача, а позивача від вказаних витрат - звільнити.
Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на суму в 07 гривень 50 копійок (а.с.№2) та судовий збір (державне мито) у розмірі 08 гривень 50 копійок (а.с.№1). Однак, як вже вище було вказано, у судовому засіданні, позивачем подано заяву, в якій вона прохала суд, не стягувати з відповідача на її користь, понесені нею при зверненні до суду судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 11, ст.31, 57, 60, 79, 88, 174, 213-215, 218, 223 ЦПК України; ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки Харківської області м. Лозова, і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженцем Харківської області м. Лозова, зареєстрований, 28 вересня 2002 року, Відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управління юстиції м. Лозова Харківської області, актовий запис за № 341.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок, а ОСОБА_1 від сплати державного мита - звільнити.
Не стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, згідно письмової заяви позивача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий
у судовому засіданні
Суддя: Н.М. Жмуд