11 березня 2009 р.
№ 11/61
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Рашко В.Г.
від відповідача: Артемяк С.В.
розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р.
у справі № 11/61 Господарського суду Рівненської області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Спецбуд»
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
до Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області
про визнання недійсним в частині договору купівлі-продажу державного майна,
Акціонерне товариство закритого типу “Спецбуд» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 29.11.1993р. в частині продажу буд. 15-А по вул. Князя Романа в м. Рівне в складі цілісного майнового комплексу -державного підприємства “Спецбуд».
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.06.2008р. (суддя В.В.Грязнов) позовні вимоги задоволено, договір купівлі-продажу майна Державного підприємства “Спецбуд», який 29.11.1993р. укладено Товариством покупців державного підприємства “Спецбуд» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, визнано недійсним в частині продажу житлового будинку № 15-А по вул.Князя Романа (бувша вул. Дозорцевої) у м. Рівне в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Спецбуд», стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на користь Акціонерного товариства закритого типу “Спецбуд» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.08.2008р. (суддя В.В.Грязнов) зобов'язано Акціонерне товариство закритого типу “Спецбуд» у встановленому порядку передати житловий будинок № 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне, а Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області прийняти його, зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області у встановленому порядку провести оцінку і сплатити Акціонерному товариству закритого типу “Спецбуд» вартість житлового будинку № 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне, в решті рішення залишено без змін.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. (судді: Н.М.Кравчук, Г.М.Гнатюк, О.Л.Мирутенко) в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2008р. змінено, доповнено п. 6 резолютивної частини такого змісту: “Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області у встановленому порядку провести оцінку і сплатити через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області Акціонерному товариству закритого типу “Спецбуд» вартість житлового будинку № 15-А по вул.Князя Романа у м. Рівне».
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26.06.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свою вимогу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу “Спецбуд» доводить безпідставність вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
29.11.1993р. між відповідачем та Товариством покупців Державного підприємства “Спецбуд» на підставі плану приватизації майна Державного підприємства “Спецбуд», затвердженого наказом відповідача від 26.11.1993р. № 487, укладено договір купівлі-продажу Державного підприємства “Спецбуд», за яким відповідач продав, а Товариством покупців Державного підприємства “Спецбуд» купило державне майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Спецбуд», що знаходиться за адресою: м. Рівне. вул. Відінська, 39.
Цілісний майновий комплекс -Державне підприємство “Спецбуд» продано за ціною 336955000крб.
Позивача створено за рішення установчих зборів учасників від 25.04.1994р. шляхом акціонування викупленого Товариством покупців майна державного підприємства “Спецбуд» та він є правонаступником зазначеного державного підприємства.
Рівненським окружним адміністративним судом розглянуто справу № 2-а-2259/08 за позовом Тачинської Г.Л. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області, треті особи, які не заявляють самостійниїх вимог на предмет спору -Товариство співвласників “Оселя-Сервіс», Акціонерне товариство закритого типу “Спецбуд» та Головне управління Державного казначейства у Рівненській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним. Постановою від 24.04.2008р. -визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області по приватизації Товариством покупців державного підприємства “Спецбуд» житлового будинку для малосімейних № 15-А по вул. Дозорцевої (нині -Князя Романа) у м. Рівне, а наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області від 26.11.1993р. за №487 в частині затвердження плану приватизації Товариством покупців державного підприємства “Спецбуд» вищевказаного житлового будинку для малосімейних -нечинним. Постанова набрала законної сили.
Як вже було зазначено, позивач просить визнання недійсним договір купівлі-продажу державного майна в частині продажу житлового будинку в складі цілісного майнового комплексу -державного підприємства "Спецбуд".
22.07.1992р. Набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", преамбулою якого визначено: "Цей Закон визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.".
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Таким чином, відповідно до приписів вищенаведених правових норми, житловий фонд, що знаходився на праві, зокрема, повного господарського відання підлягав приватизації за приписами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Згідно п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
Законом України від 22.02.94 р. N 3981-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" доповнено ч. 2 такого змісту: "В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.". Таким чином, приписами даної правової норми було зобов'язано підприємства, які змінювали форму власності передати державний житловий фонд, що знаходився у повному господарському віданні цих підприємств, у комунальну власність.
Як вже було зазначено, позивача було створено за рішення установчих зборів учасників від 25.04.1994р. та він є правонаступником державного підприємства.
Проте, господарським судом відповідні обставини досліджено не було та їм не дано правової оцінки.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, що існувала на час укладення договору купівлі-продажу, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Отже, приписами даної правової норми встановлено, що дія зазначеного закону не поширюється на об'єкти державного житлового фонду.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору господарський суд встановлює на підставі доказів.
Як вже було зазначено, об'єкт -цілісний майновий комплекс -Державне підприємство “Спецбуд» продано за ціною 336955000крб.
Проте, господарським судом попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів не було досліджено та встановлено вартість даного житлового будинку на час приватизації. Не досліджено і обставини щодо того чи дійсно вартість приватизованого майна у сукупності з вартістю зазначеного будинку становила 336955000крб. та чи дійсно відповідний житловий будинок увійшов до статутного фонду позивача, чи даний будинок залишився як об'єкт державної власності на балансі позивача.
Вирішуючи спір в частині реституції, господарський суд в порушення приписів п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зобов'язав саме відповідача прийняти житловий будинок, не дослідивши обставини щодо правомірності прийняття відповідачем житлового будинку.
Крім того, господарським судом попередніх інстанцій при вирішенні даного спору порушено постанову Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891 і приписи Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України".
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 26.06.2008р., додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. у справі № 11/61 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.