"26" березня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/328
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача -Гуцал О.В. -по довіреності,
відповідача -Хмельницький О.С. -по довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/328
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Автоімпекс»
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Спецавтотехніка»
про
стягнення 55 848 грн. 32 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоімпекс»(далі-позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Спецавтотехніка»(далі-відповідач) 55 848 грн. 32 коп. заборгованості за отримані останнім запчастини (далі-товар).
Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару згідно видаткової накладної № АИ-81850 від 09.09.2008 року.
У судове засідання 12.02.2009 року представники сторін не з'явились, позивач направив телеграму, в якій просить розглянути справу без участі його представника.
У судовому засіданні 17.03.2009 року позивач користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить у зв'язку з додатковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 5 500 грн. стягнути з відповідача 50 348,32 грн.
Відповідач належним чином (за адресою: м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 8) був повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 17.03.2009 року з'явився, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, заявив клопотання про проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків.
У зв'язку з цим у судовому засіданні 17.03.2009 року оголошувалась перерва до 26.03.2009 року для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків та подати суду відповідний Акт звірки.
У судовому засіданні 26.03.2009 року позивач користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить у зв'язку із зарахуванням ним в рахунок погашення заборгованості по накладній, яка є предметом спору у цій справі, 3,74 грн. із раніше сплачених відповідачем коштів по іншим накладним, стягнути з відповідача 50 344,58 грн.
Представник відповідача у судове засідання 26.03.2009 року без поважних причин не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви від 26.03.2009 року про уточнення позовних вимог, задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач передав відповідачу товар, а саме: запчастини на загальну суму 85 848,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № -АИ-81850 від 09.09.2008 року, рахунком № АИ-81795 від 09.09.2008 року та довіреністю серії ЯПИ № 278710 від 08 вересня 2008 року (а.с.7-9).
За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки ТОВ «Автоімпекс»поставило запчастини, а ТОВ «Богдан-Спецавтотехніка»прийняло і частково сплатило за них, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу запчастини на загальну суму 85 848,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № -АИ-81850 від 09 вересня 2008 року, рахунком № -АИ-81795 від 09 вересня 2008 року (а.с.7-8).
Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши позивачу лише 35 500 грн. що підтверджується платіжні доручення № 1658 від 30.10.2008 року, № 19931 від 13.11.2008 року, № 1686 від 10.12.2008 року, № 1746 від 24.12.2008 року), заборгованість відповідача складає 50 348,32 грн. (85 848,32 -35 500).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку щодо оплати за поставлені матеріальні цінності, та відповідно коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлені матеріальні цінності.
Судом встановлено, що після часткової сплати відповідачем своєї заборгованості в сумі 20 000 грн. (платіжне доручення № 1658 від 30.10.2008 року) позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 01/СМВ/929-L від 03.11.2008 року (а.с.10), що підтверджується квитанцією від 04.11.2008 року (а.с.11), з вимогою сплатити заборгованість в сумі 65 848,32 грн. В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати позивачу за поставлений товар згідно видаткової накладної № -АИ-81850 від 09.09.2008 року настав з моменту направлення цієї претензії, тобто з 04.11.2008 року, а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлені матеріальні цінності.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази (накладна, рахунок на оплату, довіреність на отримання товару) передачі відповідачу матеріальних цінностей в сумі 85 848,32 грн. та часткової сплати відповідачем своєї заборгованості в сумі 35 500 грн. (платіжні доручення № 1658 від 30.10.2008 року, № 19931 від 13.11.2008 року, № 1686 від 10.12.2008 року, № 1746 від 24.12.2008 року).
У судовому засіданні 26.03.2009 року позивач користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить у зв'язку із зарахуванням ним в рахунок погашення заборгованості відповідача по накладній, яка є предметом спору у цій справі, 3,74 грн. із раніше сплачених відповідачем коштів по іншим накладним, стягнути з відповідача 50 344,58 грн.
В той же час, відповідач у наданий судом за його клопотанням термін для звірки розрахунків між сторонами, відповідний Акт звірки не підписав, та у судове засідання 26.03.2009 року не з'явився. Позивач надав суду направлений на адресу відповідача Акт взаєморозрахунків і квитанцію про його направлення.
Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем та відповідачем не надавались, а тому поставка матеріальних цінностей виконувалась позивачем саме на виконання зазначеної вище усної домовленості.
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 50 344,58 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті вартості поставлених запчастин.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 558,48 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Спецавтотехніка»(м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 8, р/р 26009301000003 у ВАТ «ВТБ Банк»м. Черкаси, МФО 354938, ідентифікаційний код 31423894) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоімпекс»(м. Київ, провулок Геофізиків, 12, п/р 26003380794621 у Київській обласній філії АКБ «УКРСОЦБАНК», МФО 321013, ідентифікаційний код 30440055) - 50 344 грн. 58 коп. заборгованості, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита - 558,48 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 26.03.2009 року.