05 березня 2009 р.
№ 6/285/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
третьої особи
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Тетенко В.В. дов.від 30.01.09 № 01/8
не з'явились, повідомлені належним чином
Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-94"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
28.10.2008 року
у справі
№6/285/08
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-94"
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача
Запорізька міська рада
про
повернення орендованого приміщення
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог), в якому просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" повернути до державної власності майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 70,7 м2 (літ.А-1, А-12, прим. ІУ-2, номери частин приміщень №2-10 та №2-11), розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вул. Українська / вул. Героїв Сталінграду, 39/6, шляхом виселення з займаних приміщень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що строк дії договору оренди нерухомого майна закінчився і позивач відмовився пролонгувати його на новий термін та надіслав на адресу відповідача акт прийому-передачі нерухомого майна, проте останній спірне приміщення не повернув.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 04.09.2008 року (суддя Місюра Л.С) позов задовольнив, зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" повернути Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Запорізькій області нежитлові приміщення розташовані на першому поверсі будинку, загальною площею 70,7 м2 (літ.А-1, А-12, прим. ІУ-2, номери частин приміщень №2-10 та №2-11), що знаходяться в місті Запоріжжі по вул. Українська / вул. Героїв Сталінграду, 39/6, виселивши його із займаного приміщення. Рішення вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог і посиланням на відсутність згоди позивача (орендодавця) на продовження терміну дії договору оренди.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2008 року (судді Мойсеєнко Т.В., Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих самих підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник мотивує скаргу, неправильним застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 10, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, на думку скаржника, позивач не повідомив його належним чином про відсутність свого наміру на продовження терміну дії договору, оскільки лист відправлено з пропуском строку встановленого в договорі оренди.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, просить залишити постанову Запорізького апеляційного господарського суду без змін, як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді доповідача та пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судам попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 07.04.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Запоріжінструмент" № 990. За умовами договору орендарю передано в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на першому поверсі будинку, загальною площею 70,7 м2 (літ.А-1, А-12, прим. ІУ-2, номери частин приміщень №2-10 та №2-11), які розташовані в місті Запоріжжі по вул. Українська / вул. Героїв Сталінграду, 39/6. ( пункти 1.1. договору).
Відповідно до пункту 10.1 договір оренди було укладено з 07.04.2003 року до 07.04.2006 року. Додатковою угодою №2 від 17.07.2006 року сторони подовжили термін дії договору до 05.04.2007 року. Договором про зміни №4 від 05.04.2007 року сторони подовжили термін дії договору № 990 до 04.04.08 року.
Отже, як було встановлено в ході розгляду справи термін дії договору закінчився 04.04.2008 року та на новий строк не укладався.
Відповідно до розділу 10 вказаного договору чинність його припиняється внаслідок закінчення строку, на який цей договір був укладений.
Пунктом 10.6 договору сторони встановили, що у разів відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.
Пунктом 5.10 та пунктом 2.5 зазначеного договору передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю майно в належному стані не гірше, ніж на момент передачі його в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому -передачі.
У ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2008 року та 09.04.2008 року орендодавець надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" письмові попередження про відмову від пролонгації договору оренди, в яких вказав, що строк дії договору закінчується 04.04.2008 року та зобов'язав відповідача в строк до 21.04.2008 року підписати акти прийому-передачі орендованого майна і повернути їх регіональному відділенню.
Оскільки відповідач залишив зазначені вимоги без задоволення регіональне відділення звернулося з позовом про виселення відповідача з займаного приміщення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Оскільки, в процесі розгляду справи попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивач (орендодавець) повідомив відповідача (орендаря) у встановленому договором та Законом порядку щодо відсутності у нього наміру на пролонгацію договору на новий термін, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
За таких обставин, неспроможними є доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 ??Про судове рішення?, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Запорізького апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року у справі № 6/285/08 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-94"-без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець